Історія ек. вчень

 
 

Історія ек. вчень

Лекція 5



Тема 5: Епоха переходу до індустріального суспільства (кін. XVIII – перша пол. XIX ст.)

План лекції
1. Промисловий переворот в Англії, його передумови, хід та соціально-економічні наслідки.
1.1. Передумови промислового перевороту в Англії.
1.2. Хід промислового перевороту в Англії.
1.3. Соціально-економічні наслідки промислового перевороту.
2. Перетворення Англії в світового економічного лідера.
3. Економічний розвиток США між першою і другою буржуазними революціями.

План семінарського заняття

1. Особливості виникнення і розвитку капіталізму в Німеччині (кін. XVIII ст. – 1871 р.)
2. Промисловий розвиток Франції в період від Великої Французької буржуазної революції 1789 – 1793 рр. до Паризької комуни.
3. Передумови війни в США 1861 – 1865 рр. та її економічні наслідки.

 Література:

1. Березин И. Краткая история экономического развития: Учебное пособие. – М.: Русская деловая литература, 1998.
2. Економічна історія: Лекції / Н.О.Тимочко, О.А.Пучко, Л.М. Рудомьоткіна та ін. – К.: КНЕУ, 2000.
3. Економічна історія: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Н.О.Тимочко, О. А.Пучко, Л. М. .Рудомьоткіна та ін. – К.: КНЕУ, 2001.
4. История мировой экономики: Учебник / Под ред. Г.Б. Поляка, А.Н. .Марковой. – М.: ЮНИТИ, 1999. – С. 158-171, 183-188,. 191-206, 222-226, 317-367, 414-437.
5. Лановик Б. Д., Лазарович М. В., Чайковський В. Ф. Економічна історія: Курс лекцій / За ред. Б. Д. Плановика. – К., 2000
6. Экономическая история зарубежных стран: Курс лекций / Под ред. В. И. Голубовича. – Минск, 1997.
7. Юхименко П.І., Леоненко П.М., Ільєнко А.А. Економічна історія: Навч. посіб. – Біла Церква, 2002.





1. Промисловий переворот в Англії, його передумови, хід та соціально-економічні наслідки
1.1. Передумови промислового перевороту в Англії
Однією з перших країн, де почався промисловий переворот, була Велика Британія (80-ті роки XVIII ст. – 1825 рік).
Основними передумовами промислового перевороту є:
1. Значне нагромадження капіталу, зосередженого в руках невеликого числа людей, здатних витрачати кошти для вдосконалення економіки. Воно відбувалося завдяки швидкому розвитку торгівлі, відкритому пограбуванню Індії, переходу промисловості і сільського господарства на капіталістичний шлях.
2. Результати Англійської буржуазної революції (1640 – 1688), насамперед усунення перешкод для розвитку капіталістичних відносин. Вона відкрила шлях для швидкого зростання продуктивних сил, закріпила буржуазну власність на землю, надала потужного поштовху агарному перевороту і прискорила створення національного ринку.
3. Іноземна конкуренція. Зокрема, у цей період Англія відчувала певні труднощі зі збутом металу, бавовняних тканин на світовому ринку, де значну конкуренцію їй складали Росія, Швеція та Індія. Перемогти конкурентів можна було тільки за умови налагодження фабричного виробництва та випуску дешевої і якіснішої, а отже, і більш конкурентоспроможної продукції.
4. Нагромадження капіталу супроводжувалося зростаючими можливостями для його вигідного використання. Майже всі війни XVIII ст. закінчувалися захопленням нових колоній: в раніше захоплених колоніях примножувалося багатство і збільшувалося населення. Колоніальна експансія Англії сприяла розширенню ринків збуту для її промислових товарів.
Збільшення колоніальних багатств і розширення торгівлі забезпечували зростання ринку для британських товарів, якого вже не могла наситити домашня промисловість за допомогою ручних методів виробництва. Великі та затяжні війни XVIII ст. не тільки породжували безперервний попит на британські товари, але й викликали попит на спеціальні, стандартизовані товари. Основним предметом експорту було сукно, тканини визначеного сорту і кольору, необхідні для обмундирування, чоботи, ґудзики, боєприпаси, рушниці, багнети.
Пошуки шляхів розв’язання проблеми масового виробництва товарів сприяли зростанню технічних винаходів наприкінці XVIII ст., а нагромадження капіталу досягло рівня, за якого стало можливим впровадження цих винаходів і перехід до масового виробництва.
5. Проведенню промислового перевороту сприяло також становлення Англії як колоніальної імперії. 130 конфліктів, у яких Англія брала участь у XVIII ст., були пов’язані з колоніальними питаннями. Завершальним етапом у створені колоніальної імперії Англії стала її участь у Семилітній війні (1756 – 1763 рр.), з якої вона вийшла більш могутньою державою, розширивши свої територіальні володіння.
5.1. У середині XIX ст. Англія стала центром великої колоніальної імперії. Погрозами і підкупом, війнами і дипломатією, вбивствами і шахрайством Ост-Індська компанія до кінця 40-х років завершила загарбання Індії, де проживало майже 70% населення всієї Британії.
5.2. У 1819 р. було захоплено Сінгапур, у 1839 – Аден, який став опорним пунктом для підкорення племен Аравійського півострова. У цей період було зроблено крок до оволодіння неосяжним китайським ринком. Острів Гонконг за Нанкінською угодою (1824р.) перейшов до Англії у “довічне володіння”. У 1852 – 1853 рр. Було захоплено і приєднано до Індії всю Південну Бірму. Початок нового етапу в економічній експлуатації Індії поклало скасування торгової монополії Ост-Індської компанії, яка значну частину своїх доходів отримувала від продажу в Англії екзотичних товарів Сходу. Це сприяло зростанню експорту англійських фабричних товарів, зокрема бавовняних тканин.
5.3. Виготовлені із застосуванням верстатів англійські бавовняні тканини призвели до знищення легкої промисловості Індії, в якій застосовували ручне устаткування. Знищення сільської ручної промисловості примусило селян знову зайнятися виключно сільським господарством. Індія стала чисто сільськогосподарською колонією, що постачала Британії харчові продукти і сировину.
5.4. Монополія на торгівлю китайським чаєм, яка зберігалася за Ост-Індською компанією ще протягом 20 років, була головною статтею її прибутку. Розпочавши першу “опіумну” війну (1839 – 1841), англійці під приводом примусити китайців проти їх волі купувати індійський опіум, а насправді хотіли знищити бар’єри, які перешкоджали вільному експорту британських дешевих товарів до Китаю. Підсумком цієї війни стало відкриття п’яти договірних портів для британських торговельних кораблів. Крім того, Китай сплачував контрибуцію, встановлював пільгові митні тарифи. Друга “опіумна” війна (1856 – 1858) відкрила англійцям шлях до басейну р. Янцзи.
5.5. Особливий інтерес англійців викликало узбережжя Західної Африки, звідки почали привозити пальмову олію, какао та ін. цінні продукти і сировину. Головними статтями обміну з місцевим населенням були спиртні напої і вогнепальна зброя. Знайдене на цих територіях золото стало причиною ряду воїн з метою загарбання земель.
5.6. У 1840 –1860 рр. воєнно-політична експансія Англії забезпечила нові ринки для англійських фабрикантів в Афганістані та Ірані.
5.7. Протягом першої половини XIX ст. англійські колонізатори порівняно швидко “опанували” Австралію. Колонізація Австралії та ін. переселенських колоній давала змогу:
1. ці території були чудовим ринком збуту англійських товарів;
2. дозволяли позбавлятися від “надмірного” населення;
3. давали змогу самій метрополії підтримувати достатньо високий життєвий рівень основної маси населення.
5.8. Найбільш значною з перелічених колоній Англії залишалася Канада.
5.9. Зростання впливу Англії на Середньому Сході призвело до загострення її відносин з Росією, а згодом і до прямого воєнного конфлікту. Головним результатом Кримської війни (1853 –1856) для Англії було рішення про нейтралізацію Чорного моря. Отже, Англія на деякий час позбулася загрози російського просування до проток і мала змогу, не натрапляючи на опір з боку Росії, зміцнювати свої позиції в східній частині Середземного моря.
До середини XIX ст. Англія остаточно сформувалася як колоніальна імперія, хоча загарбання нових територій і ринків збуту тривало. Створення колоніальної системи сприяло ще більшому зміцненню економічної могутності країни.
6. Аграрна революція.
7. Фінансова революція кінця ХVII ст. та створення Банку Англії.

1.2. Хід промислового перевороту в Англії
Пограбування колоній приносило Англії колосальні багатства. Це давало можливість капіталістам-підприємцям створювати великі централізовані мануфактури, легко знаходити засоби для розширення їх і введення найдорожчих удосконалень, якщо тільки вони забезпечували високі прибутки. Розвитку мануфактур сприяло створення машин, а наявність вільних капіталів забезпечувала їм швидке поширення і практичне застосування винаходів та удосконалень.
Розвиток науки, промисловості і транспорту в Англії – це закономірний результат сприятливого ставлення суспільства до питань розвитку освіти і науки. Так, у 1662 р. в Лондоні оформилося королівське товариство, яке стало першою науковою організацією в Англії і фактично відігравало роль Академії наук.
Королівське товариство сприяло розвитку в Англії у XVIII ст. наукових центрів, які готували кадри як для науки, так і для промисловості. Оскільки Оксфорд і Кембридж іще повністю не здолали гуманітарну направленість, головних успіхів цього періоду було досягнуто в шотландських університетах (Глазго, Единбург), в університетах великих промислових центрів – Манчестера і Бірнінгема. За сприяння Королівського товариства виникли наукові організації нового типу, так звані дисидентські академії, у яких давали вищу науково-технічну освіту. У 1799 р. в Лондоні засновано Королівський інститут – науково-освітню установу, що ставила за мету поширення і пізнання широкого ведення корисних механічних винаходів і вдосконалень.
Значного розвитку набула система початкової освіти, удосконаленням якої у XVIII ст. займалися різноманітні релігійно-добродійні общини.
У XVIII ст. поряд із класичними закритими середніми школами для дітей багатих почали діяти реальні середні школи для підготовки технічно освічених підприємців, насамперед у промислових центрах. Тут надавали перевагу природознавчим наукам і новим мовам. Вищу технічну освіту здобували в університетах і Королівському інституті.
Великі відкриття і винаходи в науці і техніці, зроблені в Англії у XVIII ст. – першій половині XIX ст., були результатом дії досить розвинутої для того часу системи освіти і підготовки фахівців. У XVIII ст. в Англії створюються всі необхідні умови для розвитку винахідницької думки:
1. достатня кількість грошових коштів, які давали можливість субсидувати наукові дослідження;
2. досить освічене суспільство, яке сприймало все нове, що появлялося у світі науки;
3. конкуренція з боку інших країн світу;
4. необхідність задоволення потреб зовнішнього та внутрішнього ринку.

Невипадково перші винаходи здійснені саме в галузі бавовняного виробництва. Треба було знищити бавовняну галузь Індії та витіснити традиційні галузі – виробництво шерстяних і суконних тканин на внутрішньому ринку. Потім винахідництво поширилося на металургійну промисловість, оскільки для розвитку англійської промисловості потрібно було все більше металу.
• У 1733 р. механік Дж. Кей винайшов летючий човник (летающий челнок), який підвищив продуктивність праці ткача вдвічі.
• За ним у 1785 р. Е. Катрайт винайшов механічний ткацький верстат, продуктивність якого в 40 разів перевищувала продуктивність ткача, що працював вручну.
• Швидкий розвиток механізації властивий і для ін. складової бавовняного виробництва – прядіння. 1736 р. винайдено першу прядильну машину, яка механізувала процес прядіння.
• Ткач Д. Харгрівс винайшов у 1765 р. більш досконалу механічну прядку, на якій можна було працювати одразу кількома веретенами (спочатку 8, а пізніше 80 і більше). Цю прялку він назвав “Дженні” на честь своєї доньки. Вона давала тонку і неміцну нитку.
• У 1767 р. Т. Хайс створив прядильну машину, що приводилася в дію за допомогою води, тобто водяного колеса; вона давала міцну, але товсту нитку.
• Подолати недоліки перших двох прядильних машин зміг С. Кромптон, який винайшов мюль-машину у 1779 р. Вона поєднала у собі переваги прядильної машини “Дженні” та прядильної машини з водяним колесом, мала вже 400 веретен та пряла тонку і міцну нитку.
• Перша фабрика Д. Аркрайта з прядильною машиною, що працювала на водяному двигуні, стала важливим кроком на шляху технічного прогресу. У 1780 р. за його прикладом працювало 20 прядильних фабрик, а ще через 10 років – 150 фабрик, а в 1795 році – 200 (у Франції – 15). Фабрики зазвичай будували на берегах річок, оскільки двигуном залишалося водяне колесо. Проте така механізація не задовольняла процес бурхливого розвитку техніки виробництва тканин і широкого використання машин.

Розпочаті ще у XVII ст. пошуки ефективного і універсального двигуна завершилися створенням у другій половині XVIII ст. парової машини. Вона, з одного боку, зробила справжню революцію в розвитку виробництва, а з ін. – вперше наочно продемонструвала єдність теорії і практики, науки ат виробництва. Винахід парової машини здійснив у 1769 р. лаборант Глазгівського університету Дж. Уатт. У 1784 р. винахідник створив парову машину “подвійної дії”. У ній пара, розширюючись, тиснула то на один, то на другий бік поршня. Це була справді універсальна машина, яку використовували в різних сферах виробництва, а згодом з деякими вдосконаленнями – і на транспорті.

Революційна роль парової машини в розвитку виробництва полягала в її спроможності працювати в будь-яких умовах. Для забезпечення попиту на машини на внутрішньому та світовому ринках Дж. Уатт і фабрикант Дж. Болтон створили заводи з виробництва парових машин. Насамперед їх застосування на бавовняних фабриках, що привело до зростання бавовняного виробництва з 1788 по 1803 рр. утричі та значного зниження витрат виробництва на одиницю продукції.

Широке виробництво машин потребувало не тільки зусиль робітників, техніків і вчених, а й розвитку металургії.
Наприкінці XVII ст. виплавка заліза здійснювалася , як і три тисячі років тому, із застосуванням деревного палива, запаси якого в Англії швидко зменшувалися. Широке виробництво машин потребувало металу, що сприяло на початку XVIII ст. застосуванню для виплавки металу нових технологій з використанням коксу. Значного успіху у цьому досяг інженер А. Дербі, який під час плавлення на кам’яному вугіллі став додавати до залізної руди негашене вапно й отримав чавун високої якості. У 1756 р він заснував чавуноливарний завод, який давав більше як 8 тис. чавуну за рік.
Виплавка металу за новою технологією привела до збільшення попиту на вугілля, яке разом із залізною рудою стало основною сировиною металургійної промисловості.

У Південному Уельсі, Шотландії, Ланкаширі, Йоркширі почали розробляти нові вугільні копальні. Видобуток вугілля збільшився з 26 млн. т у 1700 р. до 76 млн. т у 1790 р. і перевищував 100 млн. т у 1795 р. Розвиток вугільної і важкої промисловості на початку XVIII ст. став стимулом для розвитку транспорту і передусім побудови каналів.
Перевезення вугілля з Манчестера до Ліверпуля гужевим транспортом коштувало 40 шилінгів за 1 т. У 1795 р. введено в дію канал завдовжки 17,6 км., побудований за дорученням герцога А. Бріджуотера під керівництвом інженера Т. Брідлі. Вартість перевезення вугілля завдяки цьому знизилася наполовину. Через два роки канал продовжили до портового міста Ранкорна, завдяки чому Манчестер отримав вихід до моря. Потім його з’єднали з рікою Трент і районом гончарного виробництва. Коли будівництво Великого з’єднувального каналу було закінчено, транспорт став у 4 рази дешевшим. У зв’язку з цим значно розвинулася гончарна промисловість, а в Ченширі збільшилася розробка покладів солі.
Згодом усю країну охопила лихоманка будівництва шляхів, каналів, і вона покрилася мережею водних шляхів.
Парламент протягом 1790 – 1794 рр. ухвалив більше ніж 80 актів про побудову каналів. Уся внутрішня частина Англії, змушена до того часу сама споживати і виробляти більшу частину потрібних їй предметів першої необхідності, тепер мала змогу вести торгівлю. Пшениця, вугілля, гончарні і залізні вироби з центральних графств швидко знайшли шлях до моря. Незважаючи на те, що наприкінці XVIII – на початку XIX ст. дороги були вже кращі, канали залишалися головним засобом перевезення вантажів і товарів, що довго не псуються, доки через 40 – 50 років на зміну їм не прийшли залізниці.

Зростанню перевезень товарів гужовим транспортом сприяло будівництво доріг із твердим покриттям, техніку якого наприкінці XVIII ст. розробив Ж. Макад.
Розвиток внутрішнього ринку і необхідність швидкої передачі інформації на велику відстань привели до відкриттів у сфері зв’язку. Так, у 1837 р. У. Кук і Ч. Вінстон отримали патент на електромагнітний телефонний апарат, а в 1847 – 1852 рр. було покладено телефонну лінію між портами Дувр і Кале.
Досягнення у розвитку транспортної системи і засобів зв´язку дали ще сильніший поштовх економічному розвитку всієї країни. Виробництво металу зросло із 68 тис. т у 1788 р. до 250 тис. т у 1806 р. і продовжувало зростати наступні роки. Швидко зростала важка промисловість у центральних графствах країни: Стаффордширі, Західному Йоркширі, Південному Уельсі. Залізо почали використовувати у різноманітних сферах. У 1779 р. збудовано перший залізний міст через річку Северн у Колбрукдейлі, виготовлений цілком із литних чавунних деталей. За його модель А Дербі у молодший 1787 р. отримав золоту медаль від Товариства мистецтв.

Поява високоякісних сортів заліза дала можливість виготовляти з нього більш досконалі інструменти. У другій половині XVIII ст. винайшли токарний верстат із супортом, а також стругальний верстат, завдяки чому механіки дістали можливість обробляти деталі з точністю до малих часток дюйма. Внаслідок досягнень технічного прогресу стало можливим ввести взаємозамінність деталей, що через пів століття стало характерною рисою масового виробництва складних машин.
У сфері транспорту справді революційною подією став винахід механіка-самоука Д. Стефенсона, який на основі дії парової машини створив паровоз, що рухався з колосальною для того часу швидкість – 20 миль за годину. Цього рекорду Стефансон досяг на першій у світі залізничній лінії Стоктон – Дарлінгтон у 1825 р. З цього часу починається будівництво залізниць – спочатку в дуже обмежених масштабах, а потім – швидко і всюди.
Століття залізниць поклало початок великому зростанню всіх галузей промисловості, зміцненню монополій британських фабрикантів і започаткувало розвиток сучасної важкої промисловості. Розпочався посилений розвиток деяких головних галузей промисловості, особливо вугільної і металургійної.
Будівництво залізниць вийшло за межі Англії. Згодом вона почала будувати їх в усіх країнах світу, отримуючи від цього великі бариші, особливо в колоніальних і напівколоніальних, які не мали достатньої густоти населення і достатньої концентрації капіталу для залізничного будівництва.
Британські підрядники не лише будували залізниці в ін. країнах, а й фінансували їх позиками Лондона. Почалася нова фаза британської торгівлі. Приблизно до 1850 р. експорт становили переважно предмети широкого вжитку (бавовняний текстиль). Тепер почали вивозити все більше рейок, паровозів, залізничних платформ, різноманітних машин.

1.3. Соціально-економічні наслідки промислового перевороту
Отже, промислова революція, яка тривала в Англії із 80-х років XVII ст. до середини 20-х років XIX ст., перетворила її не тільки на індустріальну країну, а й в “індустріальну майстерню” світу.
1. Встановилася англійська світова промислова та торгова монополії. Цьому сприяло здійснення програми вільної торгівлі уряду Р. Піля. У червні 1846 р промислова буржуазія домоглася скасування хлібних законів, після чого було значно знижено тарифи на ввезення багатьох видів сировини і продовольчих товарів. Уряд Дж. Рассела у 1849 р. скасував навігаційні акти, які відіграли велику роль у захисті англійської морської торгівлі від іноземної конкуренції, але втратили своє значення із зростанням торгівельно-промислової сили Великої Британії.
2. Важливим наслідком промислового перевороту є індустріалізація виробництва, яка розвинулася у 60-ті роки.
Концентрація і централізація капіталу дала можливість створювати великі підприємства з чисельністю робітників понад 10 тис. осіб. Велика Британія посіла перше місце у світі за рівнем і темпами розвитку промисловості. Спостерігалося особливо значне зростання важкої промисловості.
3. Економіка країни після промислового перевороту почала розвиватися циклічно, все частіше зазнаючи криз. Перші з них спостерігалися у Великій Британії у війні з Францією (1815 – 1816 і 1819 рр.). Саме в цей період було закладено основи промисловості, колоніальної і торговельної монополії Великої Британії. Завдяки використанню машин випуск промислової продукції за воєнні роки зріс у 15-20 разів. Континентальна блокада і Англо-американська війна призвели до перевиробництва товарів і скорочення зовнішнього та внутрішнього ринків.
Після економічного піднесення 1820 – 1825 рр. у Великій Британії вибухнула циклічна криза, що охопила майже всі галузі економіки. З 1825 р. капіталістичне виробництво періодично супроводжується його скороченням і подальшими депресіями. Це відбувалося у 1825, 1836, 1847, 1866 рр. З часом кризи ставали все глибшими, а в 50 – 60-их роках вони значною мірою паралізували провідну галузь тодішньої англійської економіки – бавовняне виробництво. Спустошливою стала промислова криза 1866 р., яка перетворилася у довгострокову депресію і поклала початок падіння гегемонії країни.
Промисловий переворот не зводиться тільки до змін в техніці, технології і організації виробництва. Створення фабричної промисловості привело до корінних змін суспільних відносин: в Англії виникла соціально-економічна структура капіталістичного індустріального суспільства. Зруйнувавши дрібне виробництво за допомогою дешевих фабричних товарів, буржуазія використовувала розвиток продуктивних сил для свого збагачення.
4. Утвердження цілковитого панування буржуазії в економіці і англійському суспільстві виявилося найважливішим соціальним наслідком промислового перевороту.
5. Змінилася соціально-демографічна структура Англії. Різко зросло міське населення, виникли нові міста та перші промислові центри – Манчестер, Ліверпуль, Бірнінгем, Лідс та ін. Англія перетворилася у країну міст і фабричних поселень.
6. Корінним чином змінилася і структура зайнятості населення: вже до середини XIX ст. майже половина працездатних жителів була зайнята в промисловості. Стала іншою і структура англійської буржуазії: замість купця головне місце в буржуазному суспільстві зайняв фабрикат.
7. Суттєві зміни відбулися в організації і умовах праці на підприємствах. Робітник став простим додатком машини. Підприємець отримав можливість підвищувати інтенсивність праці на фабриках. В англійській промисловості затвердився виключно жорсткий режим праці з 16-18 годинним робочим днем. Впровадження машин створило для фабрикантів можливість широко застосовувати на підприємствах некваліфікованих робочих, а також замінити працю чоловіків більш дешевою працею жінок і дітей.
8. На початку XIX ст. в розпал перевороту в текстильній промисловості, денна заробітна плата фабричного ткача не перевищувала 2 шилінгів (60 коп. срібло). А фунт хліба коштував 3 пенси (7,5 коп.). Ще нижче була заробітна плата працівників текстильних мануфактур. Працюючи на ручному верстаті ткачі-надомники ледве могли заробити 1 шилінг в день. Збільшилася кількість людей, що не мали ніяких засобів до існування, таких що жебракують.
9. Наслідком промислового перевороту було, таким чином, формування промислового пролетаріату і різке загострення класових суперечностей в країні, змінився сам їх характер. Специфічною формою боротьби став рух руйнівників машин – луддитів. У 1782 р. влада провела через парламент спеціальний закон, який карав за навмисне пошкодження машин. У 1799 і 1800 рр. ухвалено закон про заборону будь яких робітничих об’єднань, належність до яких і участь у заворушеннях підлягали покаранню як кримінальні порушення.
Для того, щоб загнати на фабрики збанкрутілих річних ткачів і дрібних ремісників, у 1834 р. було видано новий “Закон про бідних”, який ліквідував грошові допомоги і створив так звані робітничі будинки з тюремним режимом, куди поміщали бідняків, що зверталися за допомогою.
Рух англійського пролетаріату в 30 – 40-ві роки XIX ст. проходив під гаслом боротьби за проведення “Народної хартії”. Головною вимогою руху, який дістав назву чартизм, було введення загального виборчого права. Важливим наслідком цього руху стали, створення у 1840 р. першої в історії пролетарської партії – Національної чартиської асоціації, реформування парламенту Великої Британії, розширення фабричного законодавства; введення 10-годинного робочого дня для жінок і підлітків (1847 р.).
Отже, Велика Британія, що першою з країн світу пережила промислову революцію, до середини XIX ст.:
• перетворилася у наймогутнішу країну світу.
• Вона стала найбільшою колоніальною імперією, яка забезпечувала промисловість метрополії необхідною і дешевою сировиною, робочою силою, а також широким ринком збуту готових виробів.
• Орієнтація найважливіших галузей виробництва, особливо текстильної, в основному на колоніальний ринок пізніше негативно позначилася на економічному розвитку Великої Британії і призвела до циклічного розвитку її економіки.


Создан 14 апр 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником