Історія ек. вчень

 
 

Історія ек. вчень

Лекція 4



Тема 4. Генеза капіталізму та мануфактурний період
його розвитку (XVI-XVIII ст.)

Передумови Великих географічних відкриттів. Криза левантійської торгівлі. Науково-технічні досягнення. “Жага золота” як наслідок економічного розвитку. Найважливіші географічні відкриття кінця XV-XVI ст. Економічні наслідки Великих географічних відкриттів. Створення колоніальної системи. Створення світового ринку, зміни в напрямках торговельних зв’язків. “Революція цін” XVI ст., її суть, причини, наслідки та значення. Криза натуральної системи господарювання як початок становлення ринкового господарства. Політика меркантилізму.
Первісне нагромадження капіталу, його суть, джерела, методи та результати. Особливості процесу первісного нагромадження у провідних країнах світу – Англії, Голландії, Франції, Німеччині, США.
Розклад феодальних відносин. Становлення та розвиток мануфактурного виробництва в Європі. Галузева та територіальна структура економіки провідних країн. Буржуазні революції в Європі, США, Японії, їх економічні та фінансові програми.
Голландія в XVI-XVII ст. як країна первісного нагромадження капіталу. Соціально-економічні передумови і наслідки Нідерландської буржуазної революції. Голландія – лідируюча капіталістична країна XVII сторіччя. Причини економічного спаду в Голландії у другій половині XVII-XVIII ст.
Англія XVI-XVIII ст. як класична країна первісного нагромадження капіталу з переважно промисловим типом капіталістичної економіки. Передумови та хід аграрного перевороту в Англії. Огороджування та конверсії. Секуляризація . Наслідки аграрного перевороту. Початок становлення варіантних форм розвитку капіталізму в сільському господарстві. “Криваве” законодавство. Становлення мануфактурного законодавства. Початок колоніальних авантюр.
Фінанси та грошовий обіг. Кредит у мануфактурний період. Форми організації торгівлі, розширення світової торгівлі. Работоргівля.
Монетаризм, меркантилізм. Політика торговельного балансу та протекціонізм як результат розвитку економіки.

План лекції № 1.
1. Передумови, хід та економічні наслідки Великих географічних відкриттів.
2. Зрушення в розвитку продуктивних сил Європи в XVI столітті та криза дрібнотоварного виробництва.
3. Становлення та розвиток мануфактурного виробництва в Європі.

План лекції № 2.
1. Первісне нагромадження капіталу, його суть, джерела, методи та результати.
2. Огороджування, конверсії та секуляризація як складові аграрного перевороту в Англії та його наслідки.

План семінарського заняття.
1. Створення колоніальної системи, становлення світового ринку та зміни в напрямках торговельних зв’язків.
2. “Революція цін” XVI ст., її суть, причини, наслідки та значення.
3. Особливості первісного нагромадження капіталу в Голландії в XVI – XVII ст.
4. Первісне нагромадження в Англії.

Реферати до теми.
1. Великі географічні відкриття: основні здобутки та наслідки.
2. Феномен “революції цін” XVI ст. в Європі: чинники та значення.
3. Фернан Бродель про дві хвилі золота та срібла до Європи та причини „революції цін”.
4. Меркантилізм як економічна політика та практика господарювання та етапи його розвитку.
5. Соціально-економічні передумови і наслідки Нідерландської буржуазної революції.
6. Голландія як “зразкова” капіталістична країна XVIІ ст.
7. “Криваве” законодавство в Англії.


 Література:

а) підручники та посібники:
1. Березин И. Краткая история экономического развития: Учебное пособие. – М.: Русская деловая литература, 1998. - С. 85-116.
2. Економічна історія: Лекції / Н.О.Тимочко, О.А.Пучко, Л.М. Рудомьоткіна та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 28-42.
3. Економічна історія: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Н.О.Тимочко, О.А.Пучко, Л.М.Рудомьоткіна та ін. – К.: КНЕУ, 2001. – С.39-49.
4. Экономическая история зарубежных стран: Курс лекций: 2-е изд., доп. и перераб. / Н.И. Полетаева, В.И. Голубович, Л.Ф. Пашкевич и др. Под ред. Проф. В.И. Голубовича. – Мн.: НКФ «Экоперспектива», 1998. –С. 72-106.
5. Экономическая история капиталистических стран. Курс лекций. Под ред. к. ек. н., доц. Ю.К.Авдакова и д. ист. н., проф. Ф.Я.Полянского. М.: Изд-во социально-экономической л-ры, 1962. – С.213-223.
6. Экономическая история капиталистических стран: Учебное пособие для экономических специальностей вузов./ Под ред. В.Т. Чунтулова, В.Г. Сарычева. – М.: ВШ, 1985. –С.49-58.
7. История мировой экономики: Учебник / Под ред. Г.Б. Поляка, А.Н.Марковой. – М.: ЮНИТИ, 1999. – С. 158-171, 183-188,. 191-206, 222-226, 317-367, 414-437.
8. Лойберг М.Я. История экономики: Учебное пособие. – М.: Инфра-М, 1997. – С.44-53.
9. Юхименко П.І., Леоненко П.М., Ільєнко А.А. Економічна історія: Навч. посіб. – Біла Церква, 2002. – С.60-96.

б) додаткова література:

1. Англия XIV – XVII вв. Проблемы генезиса капитализма. Сб. статей. – Горький: Изд-во ГГУ, 1974.
2. Иерусалимская Е.В. Дэвенант о денежной реформе 90-х годов XVII в. в Англии // Экономическая история: исследования, историография, полемика. – М.: Наука, 1992. – С. 43-49.
3. Чистозвонов А.Н. Процесс первоначального накопления в период Нидерландской революции ХYI века и в республике соединённых провинций // Новая и новейшая история. – 1981. - № 3. – С.64-81.
4. Малаховский К.В. Кругосветный бег «Золотой лани». – М.: Наука. – (Страны и народы) – 167 с.
5. Цвейг С. Подвиг Магеллана. – Симферополь: Таврия, 1988. – 224 с.



1. Передумови, хід та економічні наслідки Великих географічних відкриттів.
1.1. Передумови Великих географічних відкриттів
Велику роль в економічному розвитку Західної Європи відіграли географічні відкриття кінця ХV- поч. ХVІ ст., котрі справедливо вважаються великими. Передумовами географічних відкриттів є наступні:
1. криза левантійської торгівлі середньовічної торгівлі – найваждивіша передумова;
2. „жага золота”, що була дуже характерна для учасників експедицій ХV-ХVI ст. – надзвичайно важлива передумова;
3. протиріччя феодального режиму, глибока криза якого наприкінці ХV ст. стала майже загальною;
4. розвиток абсолютизму у Західній Європі на кінець ХV ст. – дуже суттєва передумова;
5. успіхи європейської науки та техніки, розвиток суднобудування та мореплавання – як необхідна передумова;
6. поступове накопичення географічних даних про далекі країни у Західній Європі та поширення думки про кулеподібність Землі.

1.2. Хід Великих географічних відкриттів.
Монтесума ІІ (1466 – 1520) правив з 1502 року по 1520-й. Він був останнім правителем великої Ацтекської цивілізації. Боязливий ?? (робкий) та нерішучий, він був захоплнний магією, його преслідували власні „демони”. Але його схильність до містицизму призвела до падіння, вірогідно, найвеличнішої цивілізації доколумбової Америки. У 1519 році флотилія із 12 кораблів привезла до володінь Монтесуми ІІ – у Теночтитлан – білошкірих богів. Іспанських конкістадорів, що прагнули створити Південно-Американську імперію, було запрошено до королівського двору Монтесуми ІІ. Вражений їхнім дивним виглядом, заляканий їхньою „появою” на борту величезних, явно „ефірних” суден, Монтесума ІІ не виявив іспанцям ніякого опору, окрім безуспішних спроб дрібного обману та сеансів чорної магії. Конкістадори на чолі з Ернандо Кортесом (1485 – 1547) заарештували Монтесуму та захопили його велике царство. За 80 років майже 250 тисяч іспанців колонізували Південну Америку. Староданє Ацтекське царство лежало у руїнах, його будівлі було зруйновано, а звичаї – забуто.



1.3. Соціально-економічні наслідки Великих географічних відкриттів.
Основними соціально-економічними наслідками Великих географічних відкриттів стали наступні:
1. почала встановлюватися колоніальна система, яка прискорила виникнення уЗахідній Європі капіталістичного виробництва і сприяла накопиченню у буржуазії великих грошових засобів, необхідних для організації великих капіталістичних підприємств – мануфактур, а згодом і фабрик та заводів;
2. почав складатися світовий ринок, як ще один поштовх до зародження та розвитку капіталістичних відносин у Західній Європі;
3. відбулася так звана „революція цін”, яка була обумовлена ввозом з Америки до Європи великої кількості золота та срібла;
4. „революція цін” сприяла зміцненню становища міської та сільської буржуазії, росту їх доходів, а великі землевласники-феодали розорювались, бідні селяни та наймані робітники несли збитки;
5. центр економічного життя перемістився з Середземного моря до Атлантичного океану.

1. Стосовно першого наслідку – початку встановлення колоніальної системи, то..................
2. Про початок утворення світового ринку...........
3. Під час „революції цін”, за ХVІ століття загальна кількість дзвінкої монети в обігу у Західній Європі зросла понад чотири рази, що призвело до різкого падіння вартості грошей і дво – три разового зростання цін на продукцію сільського господарства і промисловості. Фернан Бордель зазначає про два цикли як американського срібла так і золота).
Отже, іспано-португальська Америка ,із близько 19 млн. жителями, щорічно постачала Європі у 4 – 5 разів більше, ніж Індія зі 100 млн. жителів. Європейці шукали Індію, а знайшли Америку, яка стала світовим скарбом номер один.

Таким чином, у результаті Великих геграфічних відкриттів окремі країни Західної Європи опинилися у максимально сприятливих умовах для розвитку капіталістичного виробництва, що прискорило процес початкового накопичення капіталу.

2. Зрушення в розвитку продуктивних сил Європи в XVI столітті та криза дрібнотоварного виробництва.
ХVI-ХVII ст. увійшли в історію світового господарства як період занепаду феодальних відносин та зародження в надрах феодального суспільства капіталістичного виробництва. Початок цьому процесу в країнах Західної Європи у ХVI ст. поклали зміни у сфері матеріального виробництва, становищі та характері продуктивних сил, розширенні внутрішнього та зовнішнього ринків, найважливішими із яких є наступні:
1. значне вдосконалення знарядь праці та технології виробництва в усіх галузях промислового виробництва на початку ХVI ст;
2. зрушення у засобах переміщення, особливо на морському транспорті;
3. поява вогнепальної зброї, що призвело до революції у воєнній справі та до першої конверсії (переорієнтації) у сфері виробництва;
4. почалося виробництва паперу та книгодрукування;
5. почали виготовляти окуляри та годинники;
6. прогрес науки і техніки у сільському господарстві;

Отже, в цілому всі ці багаточисельні вдосконалення і винаходи призвели до корінних зрушень у галузях промисловості країн Західної Європи:
• зросла продуктивність праці;
• збільшився обсяг товарної продукції;
• з’явилися нові галузі промисловості;
• поглибився суспільний розподіл праці;
• почала формуватися спеціалізація країн в окремих видах господарської діяльності;
• у ХVI ст. повністю або майже повністю від сільськогосподарського виробництва відокремились гірнича справа, виробництво чорних та кольорових металів, деякі галузі металообробної промисловості, суднобудування, шовкоткацька промисловість та ін. Значною мірою відокремилось від сільського господарства виробництво тканин із шерсті та льону;
• розвиток промисловості, її все більша відокремленість від сільського господарства обумовили значні зміни в економіці сільського господарства – зросла товарність сільськогосподарського виробництва тощо;
• поряд зі зростанням товарності промисловості та сільського господарства відбувається розширення внутрішнього ринку;
• у міру розвитку і насичення внутрішнього ринку швидко зростає виробництво товарів на зовнішній ринок, де однією із головних осіб є купець;
• ускладнюється грошовий обіг, укорінюються нові види торгових угод, біржа перетворюється у місце операцій з товарами та цінними паперами, розвивається кредит і банківська справа.

Все це свідчить про те, що у ХVI ст. дрібне господарство ремісника і селянина – основних виробників суспільства, вичерпало свої можливості і стало нездатним до подальшого самостійного розвитку. Тобто, мова йде про кризу дрібнотоварного виробництва. Відбувається занепад дрібного виробництва, його підпорядкування капіталу та заміна продуктивнішими капіталістичними формами виробництва. Нездатність дрібного виробництва до подальшого розвитку виявилася в гірничій, металургійній та металообробній галузях. Так, шляхом поступового економічного підпорядкування дрібних виробників торговому чи лихварському капіталу відбувалося утворення капіталістичної промисловості.




3. Становлення та розвиток мануфактурного виробництва в Європі.

Капіталістична мануфактура в своєму розвитку проходить три стадії:
1. розсіяна мануфактура;
2. змішана;
3. централізована.
1. Криза дрібнотоварного виробництва, розорення дрібного товаровиробника поступово призводить до його перетворення в найманого робітника. Виникає нова форма виробництва – капіталістична домашня промисловість, коли безпосередній виробник був позбавлений права власності на своє господарство і засоби виробництва, тобто робота на дому, або розсіяна мануфактура як нижча форма капіталістичної промисловості. Така форма виробництва набула широкого розповсюдження, особливо на селі – сільські ремісники працювали на купця-закупівельника. На цій стадії мануфактурного виробництва вже існував розподіл праці.
2. Змішана мануфактура виникає як проміжна ступінь у розвитку мануфактурного виробництва, і за умов накопичення певних капіталів у руках окремих осіб підприємців-мануфактуристів, необхідних для побудови хоча б одного приміщення, де робота здійснювалася б під керівництвом підприємця на завершальній стадії, виконувались значні операції з виробництва того чи іншого виробу – збирання годинників тощо. Змішана мануфактура поєднувала в собі елементи як централізованої, так і розсіяної мануфактур. Для змішаної мануфактури була необхідна ще одна передумова – вільна робоча сила.
3. Централізована мануфактура – найрозвинутіший тип мануфактури, де виробництво від початку до кінця здійснювалося на одному підприємстві. Організаторами, як правило, були колишні цехові майстри.
Отже, в перший період розвитку капіталізму – з ХVI до останньої третини ХVIII ст., мануфактура була провідною формою капіталістичного виробництва в країнах Західної Європи, що дозволило:
• об’єднати робітників в одному приміщенні і здійснити між ними детальний розподіл праці;
• вдосконалити технологію виробництва;
• вдосконалити робочий інструмент та знаряддя праці,
що підготувало у майбутньому перехід до машинної техніки в період промислового перевороту.
Ступінь та форми розвитку капіталістичного виробництва у різних галузях промисловості були різноманітні.
Інтенсивно мануфактурне виробництво розвивалося у галузях, де спостерігалося значне подорожчання та ускладнення засобів виробництва, причому, як на невеликих підприємствах (до 100 чоловік), так і на великих.
Повільні темпи розвитку були там, де зберігалася реміснича техніка, що видно з таблиці 3.


У сільському господарстві капіталізм розвивався повільніше, ніж у промисловості, що обумовлювалося наступними причинами:
 феодальна власність на землю;
 особиста залежність селян у ряді країн Західної Європи
 повільніший розвиток техніки у сільському господарстві;

Ознаками розвитку капіталізму у сільському господарстві були:
 початок диференціації селян,
 виникнення так званих „нових дворян” – джентрі, які здійснювали виробництво продукції на ринок, використовуючи працю найманих робітників. Але, за винятком Англії, у країнах Західної Європи це явище широкого розповсюдження не набуло.

Розвиток капіталізму у країнах Західної Європи мав свої особливості:
 в Італії елементи капіталізму зародились ще в XIV – XV ст.. У ХVІ ст.. Італія втрачає своє лідируюче становище і вступає в період занепаду;
 Німеччина та Іспанія в середині ХVI ст.. починають відставати в економічному розвитку;
 Голландія, Англія та Франція виходять на лідируючі позиції по інтенсивності розвитку капіталізму.

Таким чином, капіталістичне виробництво в XVI ст.. – це ще лише уклад, що розвивався у надрах феодалізму. Розвиток капіталістичного способу виробництва ще не означає швидкого і повного витіснення ним докапіталістичних форм господарювання. Подальший же розвиток капіталістичних відносин було прискорено Великими географічними відкриттями.


Лекція 2.
4. Первісне (початкове) нагромадження капіталу, його суть, джерела, методи та результати.

Подальше переважання докапіталістичних (феодальних) форм господарства:
 Дрібне індивідуально-сімейне господарстов селянина та ремісника в місті.
Дві умови для здійснення капіталістичного виробництва:
1. Наявність маси неімущих людей, юридично вільних, позбавлених засобів виробництва та існування, і вимушених найматися працювати на капіталіста;
2. Нагромадження великих грошових багатств, необхідних для створення капіталістичних підприємств;
3*. Наявність ринків постійного збуту продукції;
У ХVI ст. Ці (дві) умови починали лише складатися.

(Я)
• Накопичення капіталу як капіталізація частки додаткової вартості.
• Первісне та капіталістичне нагромадження капіталу.

Первісне накопичення являє собою формування умов розвитку капіталістичного виробництва.
Складові первісного нагромадження капіталу.
І-й бік а) перший крок – юридичне звільнення особи селянина від кріпосної залежності і ремісника – від (обмежень) цехових статутів і примусу;
б) примусове позбавлення дрібних товаровиробників засобів виробництва і їх перетворення в неімущих (бідних) продавців своєї робочої сили;
(тобто звільнення основної маси робітників від особистої, феодальної залежності і станових, цехових обмежень; відділення робітників від засобів виробництва, щоб створити для них необхідність пошуку роботи за грошову плату);
ІІ-й бік в) процес накрпичення великих грошових засобів в руках цехових майстрів, фермерів, і, головним чином – купців і лихварів.
(тобто концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у руках тих, хто спроможний організувати й управляти великомасштабним товарним виробництвом (у підприємців)).
Джерела (так званого) первісного нагромадження капіталу:
• колоніальні війни;
• работоргівля;
• піратство;
• державні позики;
• податки;
• система протекціонізму;
• жорстокі методи поневолення і пограбування місцевого населення Африки, Азії, Північної та Південної Америки за допомогою:
 зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами – перцем, прянощами, пахощами, тютюном і т.п.;
 пряме здирство колоніальних володінь і залежних земель;
 організація в колоніях (Америці) рабовласницького, плантаторського господарства;
• експлуатація позбавлених засобів виробництва і засобів існування пауперів у майстерних і робочих будинках, де робота виконувалась з перервами лише на сон і їжу;
• дитяче рабство (у тому числі через кіднепінг) та експлуатація дитячої та жіночої праці.

Отже, клас капіталістів (підприємців) утворився не тільки в результаті працелюбства, енергії, старанності, як вважають багато західних вчених, а й в результаті грубого насильства, грабежу, доведення до зубожіння мільйонів людей.
Таким чином, під початковим нагромадженням капіталу необхідно розуміти історичний процес відокремлення дрібного виробника від засобів виробництва, примусового позбавлення його приватної власності і перетворення в неімущих продавців своєї робочої сили.

Класичний шлях розвитку капіталістичного способу виробництва:
1. початкове нагромадження капіталу;
2. проста капіталістична кооперація;
3. мануфактурне виробництво;
4. капіталістична фабрика.
Цей шлях характерний для всіх провідних країн Зах. Європи, але в першу чергу для Англії та Голандії.

Методи початкового нагромадження капіталу (прискорювали нагромадження в приватних руках капіталів і формування капіталістичної системи господарства):
1. насильницьке відокреслення робітника від засобів виробництва;
2. зігнання селян з землі (особливо в Англії);
3. кража общинних земель;
4. система колоній і державних боргів;
5. система протекціоністського мита тощо.
5. Огороджування, конверсія та секуляризація як складові аграрного перевороту в Англії та його наслідки.

1. Процес формування класу найманих робітників:
1.1. "Огороджування" – вигнання селян із землі для розведення овець.
Основною причиною розорення селян і перетворення їх у робітників в Англії стало вівчарство, яке англійці вважали настільки важливою частиною свого господарства, що навіть спікер палати громад англійського парламенту під час засідань сидів на мішку з вовною.
Англійські обуржуазнені феодали, щоб збільшити пасовища для овець, виганяють залежних селян зі своїх феодальних володінь, зносячи цілі села, перетворюючи їх у пасовища для овець. Процес цей одержав назву "огороджування", тому що землі при цьому огороджувалися.
Причини “огороджування”:
1. непропорційне збільшення цін на вовну; у результаті "революції цін" займатися вівчарством стало особливо вигідно, тому що ціни на вовну виросли навіть більше, ніж на інші товари.
2. знецінювання феодальної ренти; І навпаки, продовжувати феодальну експлуатацію селян стало зовсім невигідно, тому що реальна величина фіксованої феодальної ренти різко зменшилася.
3. перетворення феодальної земельної власності в приватну. Здавалося б, феодали зганяли селян на "законній" підставі – зганяли зі своєї землі. Однак згідно феодальних норм феодал не має права відібрати землю в селянина, він може тільки одержувати з нього ренту: селянин такий же власник землі, як і сам феодал. Феодальне право передбачало двох власників землі – селянина і феодала. Але англійські феодали до цього часу уже розглядали своє право власності на землю не як феодальне, а як буржуазне, тобто повне.

1.2. Збільшення орендної плати, в результаті чого селяни-орендарі розорялися.
Зганялися селяни з землі й іншим способом. В Англії цього часу були вже широко розвинені орендні відносини. На відміну від фіксованої ренти орендну плату можна було збільшити. І вона підвищувалася до такого рівня, що селяни-орендарі розорялися.
Отже, маса селян виявилася без житла, без джерел існування.
1.3. Секуляризація в середині XVI в. церковних земель.
Одним із проявів переходу до капіталізму в сфері ідеології стало поширення протестантського вчення в християнстві в противагу католицькому. В Англії перемогу над католицтвом одержала англіканська церква, на чолі якої встав король, що порвав відносини з римським папою. При цьому було ліквідовано 650 монастирів, і тисячі ченців поповнили армію бродяг. При цьому зганялися з землі і ті селяни, що її обробляли чи як орендарі, чи як феодально-залежні тримачі.

1.4. Розпуск військових дружин феодалів.
Нарешті, король розпустив приватні військові дружини феодалів, і велика кількість колишніх військових теж виявилося на великій дорозі. Відзначимо, що і це було проявом переходу до капіталізму: це був удар по залишках самостійності феодалів старої формації. Джентрі не мали дружин.
Тепер маса безробітних і незаможних людей скитались по дорогах Англії.

1.5. "Закони про бродяг" – не мати роботи і господарства вважалося злочином.
"Закони про бродяг" видавалися зовсім не для того, щоб забезпечити капіталістів робочою силою. Ці бездомні і без необхідної кваліфікації люди не годилися в якості робочих тодішніх мануфактур. Це були люмпени, що промишляли поборами, а також і грабіжками, і обстановка в Англії загострилася.
Жорстокі (криваві) закони і були спрямовані проти росту злочинності. За цим законами не мати роботи і господарства вважалося злочином. Таких людей били батогами, відрізали вуха і таврували розпеченим залізом, а якщо вони попадали у руки влади втретє – навіть страчували. Позбавлені житла і джерел існування люди виявилися, по суті, у безвихідному положенні.

Так відбувалася одна сторона первісного нагромадження в Англії: розорення селян і утворення армії людей, які надалі стали найманими робітниками.

2. Нагромадження капіталів:
2.1. Перелив в промисловість торгових і лихварських капіталів. Закономірність така, що капітали спочатку накопичувалися не у виробництві, а в сфері обігу і кредиту. Накопичені протягом тривалого часу в торгівлі і лихварстві капітали при переході до капіталізму починають переливатися в промисловість.
2.2. Пограбування й експлуатація іспанських і португальських колоній. Для Англії саме колонії стали найважливішим джерелом нагромадження капіталів. Але, оскільки майже всі колонії спочатку належали Іспанії і Португалії, Англії приходилося діяти непрямим шляхом:
• контрабандна торгівля;
• работоргівля.
Англійські купці везли за океан не тільки промислові товари, але й африканських негрів-рабів.
Іспанці, винищивши в Америці значну частину місцевого населення, були змушені ввозити робочу силу з Африки. Але самі вони гребували работоргівлею. Цю справу взяли на себе англійці. Засновник цього промислу Джон Гоукінс одержав за це звання лицаря, причому на його гербі був зображений негр у ланцюгах. Работоргівля була дуже вигідним заняттям, тому що в Африці негри чи просто захоплювалися в грабіжницьких набігах, чи купувалися в місцевих царьків за ром і дрібнички. Прибуток у 100 відсотків за один рейс вважався невисоким, а нерідко досягав 300 і більш відсотків.

Практикувалася так називана "трикутна торгівля": з іспанських колоній тропічної Америки, де були плантації цукрової тростини, у колонії Північної Америки везли патоку. Тут з неї робили ром. Ром везли в Африку й обмінювали на рабів. Рабів везли в Америку й історія повторювалася спочатку. Іноді за один "трикутний" рейс прибуток доходив до 1000%. Негри укладалися на палубі чи в трюмах, "як ряди книг на полках". Близько 30% негрів гинуло в шляху. Захворілі викидалися за борт ще живими, щоб уникнути "псування" іншого вантажу.

• піратство, нападали на іспанські кораблі, що йшли з колоній з вантажем золота і пряностей, на іспанські приморські міста в Америці, що вважалося тоді виконанням патріотичного боргу.
Для спорядження піратських експедицій створювалися акціонерні компанії, у яких брали участь не тільки купці, але і сановники, і навіть сама королева Єлизавета. Пірат Френсіс Дрейк, що зробив друге в історії кругосвітнє плавання, став адміралом королівського флоту. Коротше кажучи, піратство тоді вважалося цілком легальним і поважним заняттям.

Отже, перший час за допомогою контрабанди, работоргівлі і піратства англійці перехоплювали в Іспанії частину награбованих у колоніях багатств. Але цього Англії мало. Вона прагне мати свої колонії і починає за них відкриту війну з Іспанією. Наприкінці XVI ст. (1588 р) був розгромлений іспанський флот "Непереможна армада". Поразка "армади" у літературі (не англійської) іноді трактується як випадковість: буря розметала іспанські кораблі, чомусь не торкнувши англійські. У дійсності поразка була наслідком економічної відсталості Іспанії. Іспанці застосовували застарілу тактику абордажного бою, а англійці громили їхні судна з гармат.
2.3. Захоплення колоній в Америці і Індії. Після цього колоніальна експансія Англії розгортається відкрито. На початку XVII в. вона захоплює колонії в Америці, а наприкінці століття англійські компанії починають грабувати Індію.
2.4. Монопольна торгівля, що дозволяла перепродувати товар набагато дорожче вартості. Наприклад, монопольне право на торгівлю з Росією мала "Московська компанія” англійських купців. Вони вивозили з Росії сало, віск, льон, пеньку.
2.5. Акумуляція коштів через банківську систему, які надавались капіталістам у торгово-промисловий кредит. Капіталістичні зміни в цей час відбулися й у кредитній системі Англії. Спочатку роль банкірів у цій країні грали золотих справ майстри (ювеліри). Вони приймали, як і банкіри-лихварі континентальної Європи, металеві гроші на збереження, а замість видавали банківські квитки – банкноти. Але, на відміну від практики банкірів інших країн, тут видавався не один банкнот на всю суму внеску, а декілька – кожен банкнот на визначену суму грошей. І якщо в інших країнах розплачуватися векселями могли тільки багаті купці – вкладники банку, то в Англії користатися банкнотами і пред’являти їх до оплати міг кожний. Тому банкноти в обігу стали вживатися замість дзвінкої монети, стали першими паперовими грошима. Однак це мало і незручності: золотих справ майстер міг розоритися і був не дуже надійним гарантом.

Але наприкінці XVII в., по особливому дозволу уряду, засновується Англійський банк.
• Він був акціонерним, тобто його первісний капітал був зібраний шляхом продажу акцій.
• Банк теж приймав внески на збереження і видавав банкноти. Але, звичайно, банкноти його були набагато більш надійними банкнот золотих справ майстрів і швидко витиснули їх.
• Однак основною функцією Англійського банку був не випуск банкнот, а торгово-промисловий кредит: банк давав позики тим капіталістам, капітали яких були недостатні для заснування підприємства.
• Таким чином, банк сприяв нагромадженню капіталів. Варто підкреслити, що торгово-промисловий кредит практикувався лише в Англії. На континенті до кредиту прибігали тільки феодали (у тому числі й аристократи, і самі королі), використовуючи його не для виробництва, а для різних інших цілей.
Саме в цьому і полягала особлива роль кредиту в процесі первісного нагромадження капіталу: банки акумулювали капітали, щоб потім інвестувати їх у виробництво.

2.6. Англійська буржуазна революція 1648 р. Прямим наслідком перемоги буржуазних відносин у господарстві країни була англійська буржуазна революція 1648 р. Вона мала свої особливості:
• Значна частина феодалів виявилася на стороні революції. Тому революція завершилася угодою між буржуазією й обуржуазненими феодалами.
• Головним актом буржуазної революції є рішення аграрного питання. Головним, тому що основа феодального ладу – феодальна власність на землю. В Англії аграрне питання було вирішено на користь феодалів – земля залишилася їхньою власністю.
Однією з перших дій англійської революції став "Навігаційний акт" – закон, по якому товари будь-якої країни дозволялося привозити в Англію тільки на англійських чи судах цієї країни, а товари з англійських колоній вивозити тільки на англійських судах. Цей закон дав англійської буржуазії переваги перед буржуазією інших країн (у першу чергу, голландської) і надалі сприяв тому, що Англія стала великою морською державою.

6. Особливості первісного нагромадження капіталу в Голландії.
Російський цар Петро I не випадково відправився учитися веденню господарства по-європейськи не куди-небудь, а в Амстердам. Тоді це була столиця економічно найрозвинутішої європейської країни, країни, що конкурувала з Англією.
Уже до початку XVI в. Нідерланди називали "країною міст", тому що майже половину населення складали городяни.

Особливості розвитку Нідерландів:
1) Нерівномірність розвитку півдня і півночі.
1.1. Південь – першопочатково більш розвинений, але розвитку капіталізму заважали цехові регламенти.
1.2. Північ (Голландія) – менш розвинений, не існувало феодальних відносин, що сприяло більш пізньому, але швидкому розвитку мануфактур.

За своїм економічним розвитком північна і південна частини Нідерландів істотно розрізнялися. Найбільш розвиненою була південна частина – Фландрія і Брабант – старий район сукняної і полотняної промисловості. Уже до початку XVI ст. у цих галузях переважала капіталістична мануфактура розсіяного типу. Вона розвивалася в сільській місцевості, тому що в містах її розвиток стримували цехові обмеження. Крім того, тут розвивалося виробництво мила, скла, зброї і килимів. Центром південної частини Нідерландів було місто Антверпен.

Північна частина Нідерландів – Голландія і Зеландія – відставала в економічному розвитку. Тут були розвинені в основному рибальство і суднобудування. Голландські рибалки ловили оселедець і постачали цим "благочестивим" товаром католицьку Європу на час постів.
Однак північ країни мав істотні переваги які створювали більше можливостей для подальшого розвитку.
Якщо розвиток мануфактур на півдні гальмували цехові регламенти, то в Голландії цехи не дістали повного розвитку, і умови для розвитку мануфактур були кращими. Тому хоча мануфактурне виробництво тут виникало пізніше, але розвивалося воно швидше: мануфактуристи півдня поступово переселяються на північ.

Розвиток польдерного землеробства.
!!! Північ Нідерландів становила виняток в економічній історії – тут практично не було феодалізму: селяни Голландії ніколи не знаходилися у феодальній залежності. Однією з причин були природні умови: Голландія – болотиста країна, що заливається морем. Феодали не прагнули захоплювати це болото, що заливається морем. А відсутність феодалів прискорила розвиток продуктивних сил. Вільні селяни не тільки осушили болота, але і втроє збільшили територію своєї країни, будуючи дамби і відвойовуючи в морячи великі площі землі – польдери. А коли в країну вторгався ворог, голландці руйнували греблі і топили ворожих солдатів на своїх полях.

У XVI в. сільське господарство півночі Нідерландів уже не було натуральним: уся продукція йшла на продаж у місто. Це був район товарного землеробства, що поставляв на ринок олію, сир і пшеницю.
Ці обставини зробили неминучим перенесення економічних центрів Нідерландів з півдня на північ.

2) Підпорядкування Нідерландів Іспанії.
Але Нідерланди в XVI в. входили до складу іспанських володінь, підкорялися іспанському королю. Спочатку це було навіть вигідно для Нідерландів, тому що, користаючись відсталістю Іспанії, Нідерланди налагодили торгівлю з іспанськими колоніями, одержуючи величезні прибутки.

До середини XVI в. становище різко погіршилося. Іспанський король настільки збільшив податки з жителів Нідерландів, що звідси стало надходити в Іспанію в 4 рази більше доходів, чим із усіх заокеанських колоній. У Нідерланди проникнула іспанська інквізиція, сюди приїхав герцог Альба, що стратив близько 20 тисяч голландців і ввів новий торговий податок – алькабалу: десята частина вартості будь-якого товару при його продажі переходила в іспанську скарбницю. Оскільки товар часто перепродувався кілька разів, поки йшов до споживача, алькабала паралізувала господарство країни.

3) Буржуазна революція і війна проти Іспанії, що завершилась відділенням незалежної Голландії (1566-1609 рр.).
Усе це і викликало буржуазну революцію, що проходила у формі національно-визвольної війни проти панування Іспанії. Слід зазначити, що буржуазна революція нерідко має форму боротьби з зовнішнім ворогом. У Нідерландах роль феодальної верхівки, що гальмувала економічний розвиток країни і гнітила місцеве населення, відігравала іспанська, колоніальна, по суті справи, адміністрація. Війна тривала майже всю другу половину XVI в. і закінчилася утворенням на півночі Нідерландів незалежної буржуазної республіки. Нідерландська республіка (ми будемо для спрощення називати її просто Голландією) випробує після цього стрімкий, хоч і короткий, економічний зліт. У південній частині Нідерландів, що згодом склала основу Бельгії, революція потерпіла поразку, і панування Іспанії збереглося.


4) Активна колоніальна експансія і заснування Ост-Індської компанії.
Голландія починає активну колоніальну експансію. На початку XVII в. голландці захоплюють деякі іспанські і португальські колонії і створюють свою колоніальну імперію. Експлуатацією колоній займалася Ост-Індська компанія, організована на акціонерних засадах. Ця компанія стала "державою в державі": мала свої війська, чеканила монету, укладала договора з іншими державами.
Головними колоніями цієї компанії стали Зондскі острова (нинішня Індонезія), а в навколишніх морях, в Індії, Індокитаї і Японії вона мала опорні бази.
На островах компанія створювала плантації пряностей: перцю, кориці, гвоздики, мускатного горіха. На плантаціях застосовувалася праця рабів, що, втім, у той час було явищем звичайним. Для того щоб поповнити склад рабів на плантаціях острова Ява, компанія захоплювала дітей на острові Целебес. Викрадені утримувались до визначеного віку в таємних "розплідниках", а потім відправлялися на плантації.

5) Обмеження обсягів торгівлі з метою підтримання рівня цін.
Щоб підтримувати на високому рівні ціни на прянощі, голландці безжалісно знищували частину масивів цих рослин і залишали тільки таку частину, що забезпечувала максимальний прибуток. Мало того, частина пряностей, уже доставлених в Амстердам, спалювалася відразу в порту, щоб не допустити падіння цін.
Прянощі продавалися в Європі в 8-10 разів дорожче, ніж обходилися компанії, але доходи акціонерів були не настільки великі, як можна було очікувати: у колоніях приходилося утримувати цілю армію і величезний штат чиновників. Середній дивіденд на акції складав близько 20% річних.

6) Основний сектор економіки – торговельний.
Але головну роль у Голландії відігравав не промисловий, а торговий капітал. Голландія стала світовим центром торгівлі. Їй належало 60% світового торгового флоту. Вона контролювала велику частину торгових перевезень на Північному і Середземному морях.
• Вино вироблялося в основному у Франції й Іспанії, але головні винні склади були в Голландії і торгувала вином Голландія.
• Ліс в основному заготовлювався в Прибалтійських країнах, але головні лісові склади знаходилися в Голландії і забезпечувала Європу лісом Голландія.
• У Голландії щорічно будувалося до тисячі судів, хоча всю продукцію країни можна було вивезти на ста судах.
• Голландія стала світовим торговим посередником, усі країни торгували через Голландію на голландських судах.

7) Голландія стала найбагатшою країною, країною-банкіром. У Голландії було більше грошей, ніж у решті Європи.
• Амстердамський банк став загальноєвропейським центром кредиту і давав позики всім державам.
• В Амстердамі народжується і перша у світі фондова біржа, тобто біржа, де торгували вже не товарами, а цінними паперами – акціями, облігаціями державних позик. Спочатку ці папери продавалися на товарній біржі, а потім фондова біржа виділилася в самостійний орган.

Але з початку XVIII в. Голландія поступово утрачає світове значення. Це пояснювалося тим, що:
• її торгове панування не відповідало промисловому потенціалу. Текстильна промисловість, що у Голландії займала провідне місце, залежала від іноземної сировини, наприклад вовняна – від англійської вовни. Коли Англія стала переробляти усю вовну сама, голландські мануфактури залишилися без роботи.
• У XVIII в. особливе значення в господарстві здобуває важка промисловість, але для її розвитку в Голландії не було ні залізної руди, ні кам’яного вугілля.
• Але головне – Голландія перевозила на своїх судах чужі товари, і коли власники цих товарів стали їх перевозити самі, побудувавши власні торгові судна, голландцям перевозити стало чогось. (Навігаційний акт – Англія).

Таким чином, накопичені в Голландії капітали так і залишилися в сфері обігу, у торгівлі, не перелилися в промисловість, і тому Голландія потерпіла поразку в змаганні з Англією, втратила своє лідерство.


Создан 14 апр 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником