Історія ек. вчень

 
 

Історія ек. вчень

Лекція 3



Тема 3. Становлення та розвиток
феодальної системи господарства (V-XVI ст.)

Загальна характеристика феодального ладу та його періодизація. Господарський лад давніх германців. Економіка франків часів “Салічної правди”. Романо-германський синтез. Форми феодального землеволодіння (аллод, бенефіцій, феод) та шляхи їх виникнення. Виникнення аллоду. Аграрний переворот VIII ст. Бенефіціальна система у франкській державі. Феодальне помістя епохи Каролінгів. Французька сеньйорія ХІ-ХІІІ ст. Перетворення сервів у спадкоємних власників земель.
Розвиток англійського феодалізму. Генеза феодальних відносин в англо-саксонський період. Економічні наслідки норманського завоювання. Закріпачення селянства. Феодальне законодавство ХІІ-ХІІІ ст. Розвиток маноріальної системи (ХІІІ ст.). Форми феодальної ренти: відробіткова рента (панщина), продуктова рента (натуральний оброк), грошова рента (грошовий оброк). Комутація. Еволюція форм феодальної ренти в ХІV-XV ст. Роль повстання Уота Тайлера. Криза кріпосницької системи господарства в XIV-XV ст. “Нове дворянство”.
Розвиток феодалізму в Німеччині. Причини пізньої феодалізації німецького села. Закріпачення селянства в ІХ-ХІ ст. Роль церкви в системі феодальних відносин. Територіальна експансія німецького феодалізму на схід та її наслідки. Феодальне помістя в Німеччині в ХІІ-ХІІІ ст. Форми експлуатації селянства у різних регіонах Німеччини (ХIV-XV ст.) Перехід до оброчної системи. Економіка німецьких міст. Торгівля Північнонімецької Ганзи. Соціально-економічні наслідки селянської війни 1525 року. “Друге видання” кріпосництва.
Основні риси феодального господарства та його галузева структура. Основні господарські форми: феодальне та селянське господарства, ремісничий цех, торгова гільдія. Науково-технічні досягнення епохи.
Соціально-економічні передумови відродження старих і виникнення нових міст в середньовічній Європі. Поглиблення суспільного поділу праці. Технічні зрушення. Протиріччя феодального маєтку і подолання натурального характеру господарства. Галузева структура середньовічного ремесла та значення його цехової організації. Переростання ремесла в дрібнотоварне виробництво. Внутрішня і зовнішня торгівля європейських міст. Гроші та розвиток товарно-грошових відносин. Економічна роль феодального міста у становленні ринку. Комунальні революції.
Формування централізованих національних держав у Західній Європі. Особливості економічного розвитку Франції, Англії та Німеччини.
Фінанси середньовічних міст (на прикладі Франції). Грошово-кредитні проблеми. Імунітети та привілеї.

План лекції.

1. Розвиток, основні риси та етапи еволюції феодального господарства.
2. Форми феодального землеволодіння, галузева структура та основні господарські форми.
3. Феодальне місто, його виникнення та економічна роль. Значення цехової організації.
4. Формування централізованих національних держав у Західній Європі та особливості економічного розвитку Франції, Англії та Німеччини.

План семінарського заняття.

1. Порівняльна характеристика розвитку феодалізму в Англії та Франції.
2. Розвиток феодалізму в Німеччині та причини пізньої феодалізації села.
3. Еволюція рентних відносин та фактори впливу на них.
4. Феодальне місто та його економічна роль в становленні ринку.

Реферати до теми.

1. Марк Блок про дві феодальні доби та економічну революцію другої феодальної доби.
2. Феод та його еволюція у напрямку спадкової власності васала.
3. Економіка франків часів “Салічної правди”.
4. Еволюція форм феодальної ренти.
5. Внутрішня і зовнішня торгівля європейських міст (V-XVI ст.).

 Література:

а) підручники та посібники:

1. Березин И. Краткая история экономического развития: Учебное пособие. – М.: Русская деловая литература, 1998. - С.63-83.
2. Блок Марк. Феодальне суспільство: Пер. з фр. – К.: Вид. дім „Всесвіт”, 2001. – С.78-87, 158-290.
3. Економічна історія: Лекції / Н.О.Тимочко, О.А.Пучко, Л.М. Рудомьоткіна та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 19-28.
4. Економічна історія: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Н.О.Тимочко, О.А.Пучко, Л.М.Рудомьоткіна та ін. – К.: КНЕУ, 2001. – С.21-28.
5. История мировой экономики: Учебник для вузов / Под ред. Г.Б.Поляка, А.Н.Марковой. – М.: ЮНИТИ, 1999. – С.139-226.
6. Лановик Б.Д., Лазарович М.В., Чайковський В.Ф. Економічна історія: Курс лекцій / За ред. Б.Д.Лановика. – 2-е вид., перероб. – К.: Вікар, 2000. – С. 35-46.
7. Лановик Б.Д. Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу: Підручник. 3-е вид. – К.: Вікар, 1999. – С.52-98.
8. Лойберг М.Я. История экономики: Учебное пособие. – М.: Инфра-М, 1997. – С.24-43.
9. Полянский Ф.Я. Экономическая история зарубежных стран. Эпоха феодализма. – М., 1954.
10. Экономическая история зарубежных стран: Курс лекций: 2-е изд., доп. и перераб. / Под ред. проф. В.И. Голубовича. – Мн.: НКФ «Экоперспектива», 1998. – С. 49-72.
11. Экономическая история капиталистических стран. Курс лекций. Под ред. к. ек. н., доц. Ю.К.Авдакова и д. ист. н., проф. Ф.Я.Полянского. М.: Изд-во социально-экономической л-ры, 1962. – С.138-203.
12. Экономическая история капиталистических стран: Учебное пособие для экономических специальностей вузов. / Под ред. В.Т. Чунтулова, В.Г. Сарычева. – М.: ВШ, 1985. – С. 32-49.
13. Юхименко П.І., Леоненко П.М., Ільєнко А.А. Економічна історія: Навч. посіб. – Біла Церква, 2002. – С.40-59.

б) додаткова література:
1. Авдеева К.Д. Внутрення колонизация и развитие феодализма в Англии. – Л., 1973.
2. Бродель Фернан. Материальная цивилизация, экономика и капитализм. Т.1. Структуры повседневности: возможное и невозможное. – М.: Прогресс, 1986.
3. Гуревич А.Я. Проблемы генезиса феодализма в Западной Европе. – М., 1970.
4. Гуревич А.Я. Средневековый купец // Одиссей. – Наука, 1990. – С.96-131.
5. Лебек С. Происхождение франков. – М., 1993.
6. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М.: Прогресс, 1992.
7. Неусыхин А.Й. Судьбы свободного крестьянства в Германии в YІІІ-ХІІ в.в. – М., 1964.
8. Петровский В.З. Феодализм на Западе и Востоке // Народі Азии и Африки. – 1988. – № 5. – С.115-122.
9. Солодкова Л.И. Ранний Кельн: социально-экономическое развитие и освободительная борьба горожан в ХІ-ХІІІ вв. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1991.
10. Шевеленко А.Я. Технология городских ремесел в Западной Европе в VI-XV вв. // Вопросы истории. – 1993 - № 5. – С. 140-152.


Тема 3. Становлення та розвиток феодальної системи господарства (л.-2 (4); с.-2)
Період середньовіччя (V – ХV ст.)
План лекції
1. Феодальне господарство: генезис, основні риси.
2. Організація господарства феодала. Форми феодального землеволодіння у Зах. Європі та в українських землях.
3. Феодальне місто, його виникнення та економічна роль.
4. Економічні причини та наслідки феодальної роздробленості ранньофеодальних держав (на прикладі Київської Русі).
5. Особливості господарського розвитку українських земель у польсько-литовський період.
1. Феодальне господарство: генезис, основні риси
1. Феодалізм або аграрне суспільство сформувалося в результаті трансформації господарського, соціального, політичного та культурного життя людства.
2. Європейський феодалізм є результатом трьох типів генезису феодалізму, а саме:
1-й тип: зародження феодалізму відбувалося на основі первіснообщинного ладу варварів, обминаючи стадію розвиненого рабовласницького суспільства (Англія, Скандинавія, Півн.-Зах. Німеччина, Русь, Польща, Чехія);
2-й тип: сформувався на основі синтезу елементів феодалізму, що визріли всередині рабовласницьких суспільств, з феодальними відносинами, котрі сформувалися на останній стадії розвитку первісного суспільства (Півн. Галія, південнослов’янські народи);
3-й тип: зародження феодалізму на базі синтезу елементів пізньоантичного суспільства з феодальними відносинами, котрі формувалися у варварських суспільствах з домінуванням античних основ (Візантія, Півд. Галія, країни Середньоазійського регіону).
Східний феодалізм сформувався на базі „азійського способу виробництва”, і набув притаманні йому риси:
– домінування державної феодальної земельної власності;
– збереження специфічних форм общинної організації селянства;
– реалізація феодалами власної монополії на землю через продуктову ренту;
– високий ступінь державної централізації.
3. Періодизація феодального суспільства:
1. ранній феодалізм (V – Х ст.);
2. розвинутий феодалізм (Х – ХV ст.);
3. пізній феодалізм (ХV – ХVІІ ст.).
4. Принципи формування феодальної системи (основні риси):
1) панування великої земельної власності та монополії на неї феодалів;
2) селянин володіє статусом безпосереднього виробника, веде індивідуальне господарство на землі, наданій йому феодалом у тимчасове, або спадкове користування;
3) позаекономічний примус, як форма залежності безпосереднього виробника від власника-феодала;
4) рентні відносини включали сплату селянином феодальної ренти за використання землі. Рентні платежі стягувалися у двох формах:
– натуральна рента (барщина, оброк);
– грошова форма (чинш).
5)становий характер суспільства та ієрархічна структура феодальної становості;
6) станова неповноправність селян (судова, поземельна, особиста залежність);
7) домінування натурального господарства та дрібного виробництва;
8) домінування аграрного сектору економіки;
9) примітивний стан застосовуваної у виробництві техніки (особливого значення набувають індивідуальні виробничі навички);
10) корпоративні форми організації господарства та відносин.
5. Шляхи формування феодальної власності:
а) через селянську громаду;
б) через земельний поділ з боку короля або великого землевласника-феодала на користь
своїм підлеглим.

2. Організація господарства феодала. Форми феодального землеволодіння у Зах. Європі та в українських землях.
І). Формування основних рис феодального господарства та форм феодального землеволодіння співпадає з етапом раннього феодалізму (V – Х ст.):
а) поступове утворення великої земельної власності;
б) монополізація земельних угідь меншістю населення;
в) перетворення вільних землевласників у залежних селян;
г) встановлення вассально - ленних відносин.
ІІ) Форми господарської організації (Зах. Європа)
(становлення феод. економ. системи розглядається на прикладі Королівства Франків – одна з конфедерацій німецьких племен, поряд з англосаксами, лангобардами, вандалами, остготами)
1. основна форма господарської організації – феодальна вотчина – сеньйорія, котра складалася з двох частин:
а) домен – земля, господарство феодала;
б) угіддя – селянський наділ, господарство.
2. вотчина передбачала існування общини-марки, як організації (корпорації) виробників. Виробництво в общині складало основу виробництва у вотчині (селяни повинні були обробляти землі феодала, а феодал не вмішувався у справи общини).
ІІІ). Форми феодального землеволодіння та їх трансформація (Зах. Європа):
1). Алод – вільно відчужувана індивідуально – сімейна земельна власність, тобто приватна (спадкова) власність на наділ общинної землі.
(Алод виник (V-VI ст.) на підставі дуалістичної общини (марки), тобто форми розпорядження землею котра поєднувала общинне землеволодіння з приватним селянським господарством).
2) Бенефіцій (благодіяння) – умовна (тимчасова), неспадкова форма земельного володіння феодала, котра обумовлювалася виконання обов’язків (платежі і військова служба) а також терміном (як правило пожиттєвим).
Поряд з запровадженням бенефіція, виникають відносини вассалітету (vassus – слуга):
а) вассал – отримувач та користувач бенефіція, приймав клятву вірності та виконання служби на користь сеньйора;
б) сеньйор (пан) – верховний власник пожалуваного бенефіція, володів правом повернення землі у разі порушення договору (клятви) з боку вассала.
(Бенефіцій виник у VІІІ ст. у Королівстві Франків, як наслідок військової реформи – селяни звільнювалися від військової служби, а основою війська стала королівська кіннота).
3) Феод (або лен) – умовна, спадкова форма землеволодіння що передбачала поширення імунітетних прав феодалів різного ґатунку. (імунітетні права надавали власнику феоду право суду, адміністративні та поліцейські функції на власній території, тобто приватна влада феодала-імуніста набувала державного характеру).
(Перетворення бенефіція у феод відбулося у ІХ ст.).
Отже, феодалізація – це перетворення алоду у феод (лен), вілних общинників у залежних користувачів, утворення феодальної власності на землю та виникнення пануючих верств суспільства – феодалів, землевласників-воїнів.
ІV. Відносини між феодалами і селянами.
У результаті нагромадження власності великих землевласників (накопичення земель) і
розорення вільного селянства (втрата землі) набула поширення практика т. зв. прекаріїв.
Прекарій (передане за проханням) – умовне земельне володіння, котре надавалося землевласником безземельному або малоземельному селянину з зобов’язанням останнього нести повинності та оброк, та встановленням захисту з боку землевласника.
Види прекаріїв:
а) селянин отримував усю землю від власника;
б) селянин віддавав власну землю великому землевласнику і отримував її назад у вигляді прекарія.
Види підпорядкування селянина сеньйору:
1) особиста залежність – сформувалася у період античного рабства, коли раб, який ставав сервом (селянином-землеробом) сплачував внесок за передачу йому землі у приватне володіння і ніс постійні повинності;
2) поземельна залежність – утворилась з факту приналежності селянського наділу сеньйору (селянське угіддя входило до складу вотчини). Величина селянських повинностей залежала від розміру наділу;
3) судова залежність – випливала із імунітетних прав сеньйора. (селяни повинні були судитися у суді імуніста і нести покарання на його користь).
Форми виробничо-розподільчих відносин феодала та селянина
Феодальна рента:
– відробіткова рента (панщина);
– продуктова рента (натуральний оброк);
– грошова рента (грошовий оброк).
Процес переходу від відробіткової до продуктової, і від продуктової до грошової ренти отримав назву „комутації ренти” (причина – зростання потреб у грошах з боку феодалів)
Види ренти:
– фіксована (фіксували по душах (чоловічих), або по земельних ділянках);
– прогресивна (вилучалася у виді частки врожаю (натуральна), або з частки прибутку (грошова).
Українські землі (на самост. опрацювання)

3. Феодальне місто, його виникнення та економічна роль (ХІ ХІІІ ст..)
І). Причини виникнення західноєвропейських феодальних міст:
1) прогрес аграрного господарства (збільшення надлишкового продукту у с/г-ві та потреба і перспектива його обміну на ремісницьку продукцію);
2) 2-й поділ праці та його поглиблення (відокремлення ремесла від с/г-ва);
3) 3-й поділ праці (відокремлення торгівлі від ремесла)
4) відновлення торгівлі зі Сходом;
5) зацікавленість феодалів у додаткових джерелах доходів.
ІІ) Основні риси процесу урбанізації Західної Європи:
Урбанізація – (лат. urbanus – міський)
1) Два шляхи урбанізації:
– відродження римських (античних) міст – Рим, Неаполь (80 тис.), Мілан (80 тис.), Париж (60 тис.), Тулуза, Генуя, Ліон, Бордо, Лондон, Бонн, Відень);
– утворення нових міст – Гамбург, Любек, Лейпциг, Магдебург.
2) виникнення і утвердження групи купців які спеціалізувалися на внутрішній торгівлі;
3) міграція із сільської місцевості (із світського або церковного помістя);
4) формування у містах нового суспільства (суспільство вільних людей, добробут яких залежав від результатів власної праці та підприємливості);
5) боротьба міських жителів з феодалами – власниками міст проти феодальних повинностей (комунальні революції);
6) утворення міст –комун у результаті комунальних революцій та здобуття ними права самоуправління.
Комунальні революції (ХІ – ХІІІ ст.) сприяли формуванню системи прав та привілеїв західноєвропейських міст:
1. право обрання посадових осіб (мер, радники – магістранти, охоронці та ін);
2. особливе міське право („Магдебурзьке право”) і право суду на підставах незалежності від церковного і феодального (земельного) права;
Магдебурзьке право (сформувалося у ХІІІ ст.) встановило:
а) порядок виборів і функції міського самоврядування;
б) порядок судочинства;
в) порядок утворення купецьких об’єднань та цехів;
г) аспекти регулювання торгівлі, опіки, успадкування тощо.
3. заміна усіх поборів щорічним внеском колишньому власнику землі, на якій розташовувалося місто (як правило даний внесок був чисто символічним);
4. право стягування внутрішньоміських податків, формування бюджету та розподілу видатків (в основному на ополчення, військових найманців);
5. право ведення власної дипломатичної політики і екстериторіальність (недоторканість території, пільги);
6. право вільного соціального середовища (тобто реалізація принципу „повітря міста робить вільним”, за яким селянин-утікач, який прожив у місті рік та один день – ставав членом комуни, тобто вільним мешканцем міста);
ІІІ. Господарство та економічні функції міста:
1. функція експлуатації сільського населення на підставі економічних методів (встановлення містом високих цін на ремісничі вироби і дефіцитні товари (сіль, перець, прянощі та низьких цін на місцеву с/г-ку продукцію);
2. функція трансформації господарства ( перехід від замкнутого натурального господарства до економіки відкритого типу з домінуванням товарно-грошових відносин);
3. функція галузевої структуризації (формування провідної ролі міста, як промислового центру, майстерні з поглибленням поділу праці та збільшенням кількості ремесел. На початку ХІV ст. – у великих містах біля 300 ремесел);
4. Найпоширеніші галузі міського ремесла:
а) текстильне виробництво (вовняні, лляні, шовкові тканини, центри: Фландрія і Півн. Італія, а з ХІV ст. – Англія);
б) залізоробна галузь (виплавка і обробка металів, застосування плавильних печей з міхами, які приводилися у рух енергією води);
в) зброярство (виробництво зброї для артилерії (перші пушки у ХІV ст.),вогнепальної зброї (ХVст. у м. Пістойя винайдено курок), цільних металевих доспіхів замість кольчуг);
г) гірнича справа (видобування залізної руди та інших корисних копалин);
д) будівельна справа (будівництво кам’яних споруд: церков, замків, мостів, будинків);
е) суднобудування (кораблі для перевезення об’ємних вантажів: лісу, зерна. В ХІІ ст. з’явилися судна підвищеної вантажопідйомності – ганзейські кокки та венеціанські галаси з вантажомісткістю у 200 тонн.);
Найвище досягнення технічного прогресу у середньовіччя – застосування водяних млинів у
різних видах виробництва: виплавка металів, виробництво сукна, млинарство, пивоваріння...
Зростанню попиту на предмети розкоші сприяв комфортний стиль життя – поняття запроваджене багатими городянами – вискочками (парвеню), які намагалися перевершити
представників старої аристократії.
5. Організаційна форма міського ремесла (реміснича корпорація – цех, Х – ХV ст.)
Причини виникнення цехів:
а) професійна спеціалізація та розвиток грошових відносин;
б) захист економічних інтересів ремісників;
в) потреба ремісників у спільних торгівельних приміщеннях (ремісники були також і купцями);
г) зростання конкуренції з боку сільських ремісників.
Функції цехів:
а) організація опору феодалам – світським і духовним;
б) захист від конкуренції – зовнішньої і внутрішньої;
в) організація кооперації – споживчої і збутової;
г) організація взаємодопомоги – трудової і грошової;
д) зберігання і передача у спадщину технологій і виробничого майна;
е) охорона і захист власності.
Характерні риси цехів:
1. Перші цехи в Італії у Х ст., остаточне формування у ХІІІ ст. Створювалися за професійними ознаками (ковальський, кравецький, ювелірний).
2. Основа існування цеху – цехові статути (документ, котрий узаконював і регламентував виробничий, духовний і моральний спосіб життя ремісничого колективу);
3. Одиниця організаційної структури цеху – майстерня
4. Технічна основа цехового ремесла – ручне виробництво, без застосування поділу праці (спеціалізації).
– Статутне визначення технічних прийомів:
а) набори використовуваних інструментів;
б) послідовність операцій;
в) дотримання прийнятих зразків продукції (шедевр – виріб-зразок, до винахідників застосовувалася смертна кара).
– Статутне регламентування збутової діяльності:
б) визначення територіальних меж ринків збуту для окремих ремісників;
в) встановлення рівня цін;
г) заборона реклами та конкуренції виробників.
Метою жорсткої регламентації було усунення конкуренції між виробниками однорідної продукції. В умовах вузькості ринків тільки так можна було забезпечити існування дрібного товарного виробництва.
5. Суб’єкти ремісничих (цехових) відносин:
а) магістр (цехмістер, або староста) – очолював цех і виконував функції менеджера;
б) майстер – дійсний (повноправний) член цеху, який очолював майстерню;
в) підмайстри – помічники майстра (як правило 1-2 чол. у одного майстра);
г) учні (стаж учнівства сягав терміну 3 – 7 років).
6. Переваги та недоліки цехів:
Переваги:
а) сприяння підвищенню якості продукції;
б) забезпечення стандартизації продукції;
в) сприяння стабілізації цін;
г) виховання відповідальності за кінцевий результат;
д) підготовка висококваліфікованих працівників;
е) виховання організованості і дисципліни.
Головним недоліком цехів вважається стримування ним НТП.
7. Торгівля і місто
а) встановлення стійких ринкових зв’язків між окремими територіями (регіонами) західноєвропейських держав у вигляді регіональних ярмарків (організаційна форма);
б) розвиток торгівлі між містом і селом на основі таких організаційних форм, як міські ринки, сільські ярмарки;
в) утворення гільдій –об’єднань купців.
Функції купецької гільдії:
– захист і охорона власності;
– створення монопольних умов у зовнішній торгівлі;
– упорядкування мір і ваги та ін.


4. Економічні причини та наслідки феодальної роздробленості ранньофеодальних держав (на прикладі Київської Русі ХІІ-сер.ХІV ст.)

У 30-ті роки ХІІ ст. ранньофеодальна держава Київська Русь увійшла у період феодальної роздробленості (або у початковий етап розвиненого феодалізму).
Утворилося ряд самостійних князівств (Київське, Переяславське, Чернігово-Сіверське, Волинське, Галицьке, Ростово-Суздальське, Муромське, Рязанське, Смоленське та ін)
Причини:
1. специфіка та слабкість інституту наслідування влади (поділ земель між нащадками київських князів: – найбільші, поділ Володимира та поділ Ярослава Мудрого)
2. змагання за політичний та економічний вплив між київськими та удільними князями (міжусобні війни);
3. натуральний характер давньоруської економіки (можливість самозабезпечення власних потреб кожним окремим князівством, нерозвиненість економічних зв’язків);
4. зростання боярських вотчин та посилення міст (відцентрові позиції бояр і намісників міст)
5. послаблення фінансових позицій Києва у результаті зміни напрямів торгівельних шляхів (шлях із “варяг у греки”, а також “шовковий” у результаті хрестових походів втрачають свою вагу – торгівля зміщується до Середземного моря.)
6. боротьба Києва із кочовими племенами (печеніги, половці, берендеї, чорні клобуки (каракалпаки)).
Наслідки:
1. Економічний занепад більшості князівств;
2. Втрата незалежності та перехід під владу татаро-монгольської держави (30-ті рр. ХІІІ ст.);
3. Збереження спільних для усіх частин Русі рис економічного побуту;
4. Зміцнення позицій феодалів (особливо бояр) та зростання феодального землеволодіння;
5. Розвиток феодально-кріпосницьких відносин (перетворення вільних селян-смердів у оброблювачів земель, привласнених князем, боярами і церквою).
І. Два етапи у розвитку країн Західної Європи: V – X та X – XV ст.
Раннє середньовіччя
(V—X ст.) Класичне середньовіччя
(XI—XV ст.) Пізнє середньовіччя
(XVI—XVII ст.)
Економічна думка
відобразила проблеми розкладу общини, становлення феодальних відносин, поєднання в економіці різних укладів (патріархального, рабовласницького, феодального) тощо Економічна думка
відобразила проблеми розквіту феодалізму, економічного та політичного піднесення міст, розвитку товарного виробництва, еволюції феодального помістя, урізноманітнення феодальних повинностей тощо Економічна думка
відобразила початок розкладу феодалізму та зародження капіталізму, виникнення мануфактур, широкий розвиток товарно-грошових відносин, процес первісного нагромадження капіталу, формування внутрішнього та зовнішнього ринків тощо
Джерела:
"Варварські правди": Салічеська, Бургундська, Баварська та ін.; господарські регламенти: "Капітулярій про вілли" (початок IX ст.). Саксонський капітулярій" (остання чверть VIII ст.) тощо Джерела:
зведення канонічного права (XII ст.); твори Фоми Аквінського (1225—274), Ніколи Орема (1323— 1382), Георгія Пліфона (1360—1452) та ін.; середньовічні єресі тощо Джерела:
меркантилізм як перший прояв економічних ідей буржуазного суспільства; соціалістичні утопії Т. Мора (1478—1535), Т. Кампанелли (1568—1639), Т. Мюнцера (близько 1490—1525); економічні вимоги антифеодальних рухів тощо
Економічна думка середньовіччя (західноєвропейські країни)
ІІ. Особливості організації господарства в Україні доби середньовіччя
Економічна думка та організація господарства були висвітлені у таких історичних пам’ятках:
• "Руська правда”
• „Повчання” Мономаха
• "Повість временних літ”
• "Слово о полку Ігоревім" тощо
ІІІ. Середньовічні міста в Західній Європі та їх роль у формуванні ринку та ринкових інститутів
І. Два етапи у розвитку країн Західної Європи: V – X та X – XV ст.
Історичний портрет епохи
Епоха середньовіччя охоплює період з V по XVII ст. Характерними ознаками господарського устрою цього періоду є яскраво виражений натуральний характер, панування феодальних ієрархічних відносин, зорієнтованих на традиції та відтворення існуючого ладу у поєднанні з елементами ринкової та командної систем.
Домінуючою сферою господарського ЖИТТЯ було сільське господарство. Організація ремесла і торгівлі мала строго регламентований характер. Купецькі гільдії впорядковували торговельні відносини, а строгі цехові статути визначали технологію, інструменти та тривалість ремісничого виробництва. Основою розподільчих відносин була рента, яка існувала у трьох формах: відробітку, продуктових і грошових виплат.
Соціальну структуру суспільства складали селяни, які перебували у залежності від землевласників і були платниками основної маси феодальних повин-ностей; власники землі, феодали, які були звільнені від податків, але зобов'язані нести військову повинність, здійснювати судочинство і підтримувати наявний порядок. Частка інших верств населення (служителів церкви, торговців та ремісників, слуг тощо) була незначною.
Порівняно з античністю епоха середньовіччя (особливо раннього, так званих "похмурих часів") характеризувалась занепадом суспільних інститутів і систем, жорстокими війнами, епідеміями, бідністю, неуцтвом, занепадом у сфері науки і освіти.
Ядром світогляду феодального суспільства, Його ідеологічною і моральною основою було християнство, яке у IV ст. стало державною релігією. У середні віки монастирі були великими адміністративно-господарськими центрами, виробничими осередками, соціальними притулками, культурними, освітніми центрами, які монополізували просвітництво аж до XIII—XIV ст. Середньовічна університетська наука отримала назву схоластики (від гр. вспоіа — школа) і знайшла яскраве вираження у богослов'ї, зверненні до Біблії як до найвищого критерію істини. Важливу роль відігравала патристика (трактати "отців церкви" Тертуліана, Климента, Кіпріана, Григорія, Августина Блаженного та ін.), яка мала нормативний характер.
Перший етап господарського розвитку (V— XI ст.) характеризується пануванням натурального господарства. Землі Європи були мало залюдненими (чисельність населення Європи становила приблизно 25—ЗО млн. осіб), а населення займалося в основному землеробством.
Другий етап розвитку аграрної середньовічної економіки припадає на XI—XV ст., і його характеризує значний прогрес у господарському житті Європи. Цей прогрес передусім виявляється в розширенні землеробства «ушир», коли до господарських процесів починають залучати землі, які досі були незайманими, вкритими лісами чи болотами. Ці процеси були найтісніше пов'язані з певними демографічними зрушеннями, адже населення Європи протягом вказаного періоду збільшилося майже вдвічі, хоча ці процеси й переривалися численними епідеміями та війнами, що забрали життя багатьох людей. Варто лише згадати епідемію чуми середини XIV ст., яка охопила майже всю Європу, або феодальні усобиці та війни (зокрема Столітню війну (1337—1453) між Англією та Францією), які несли численні людські жертви.
ІІ. Особливості організації господарства в Україні доби середньовіччя.
Економічна думка в Україні періоду середньовіччя сягає своїм корінням історії Київської Русі та започаткування державності східних слов'ян. Літературним джерелам цієї доби притаманні енциклопедичність, просвітництво, поважне ставлення до предметів духовної та матеріальної культури, до людей, освічених у науках та ремеслах.
Економічні ідеї мислителів Київської Русі містяться у державних документах, угодах, грамотах великих князів, записах норм світського та церковного права. Особливе місце серед пам'яток давньоруської літератури займають літописи, яким притаманна глибина та високий рівень систематизації інформації. На думку багатьох дослідників, давньоруські літописи є видатним явищем у суспільному житті не лише Київської Русі, але й усієї середньовічної Європи.
Давньоруські писемні джерела відображають процес феодалізації країни, захоплення общинних земель князями та церквою. Літописи відображають не лише перелік історичних подій, фактів, але і дають уявлення про широке коло уявлень і понять середньовічного суспільства, зародження наукових знань.
Важливе місце серед першоджерел, які уможливлюють дослідження розвитку економічних ідей на теренах Київської Русі, належить "Руській правді"
— першому давньоруському зведенню законів. Це своєрідний кодекс феодального права, спрямований на регламентацію станових взаємин, майнових відносин, захист прав власності феодальної знаті на землю і залежних селян, отримання грошових і натуральних виплат тощо.
"Руська правда". Список XIV ст.
У тексті "Руської правди" вживаються терміни, які виражають такі економічні поняття, як лихварський капітал ("істот"), позичковий процент ("рез", якщо предметом позики були гроші, "просоп" — жито, "настав" — мед), товар, ринок ("торг"), зовнішня торгівля ("гостьба") тощо.
"Руська правда" відображає тривалий період еволюції давньоруської держави. Вона складалася протягом XI—XII ст. і діяла до XV ст. Процес формування давньоруського законодавства був започаткований "Правдою Ярослава", розробленою Ярославом Мудрим у 1015—1016 рр. У 1024—1026 рр. вона була доповнена деякими положеннями, спрямованими на зміцнення влади князя у Києві.
Подальший розвиток "Руської правди", пов'язаний із діяльністю синів Ярослава: Ізяслава, Святослава і Всеволода, які у 1072 р. затвердили у Виш-городі "Правду Ярославичів", спрямовану на зміцнення феодальних підвалин організації суспільного життя. Водночас під впливом народних рухів 60-х — початку 70-х років XI ст. "Правда Ярославичів" передбачала деяке пом'якшення соціальних суперечностей та обмеження свавілля землевласників стосовно залежного населення. Ясна річ, всі ці зміни відображали потреби розвитку феодального господарства, у тому числі необхідність юридичних та економічних гарантій утримання селянами власного господарства, за безпечення його тягловою силою та сільськогосподарським реманентом.
Правові норми "Руської правди" були доповнені у подальшому внуком Ярослава Мудрого — Володимиром Мономахом, який у своєму Статуті (1113 р.) підтвердив вотчинний імунітет феодалів, їх право на експлуатацію підвладного населення. Водночас передбачалось суттєве обмеження свавілля лихварів (на основі регулювання процедури і розміру позичкового процента) та полегшення украй важкого становища закупів (смердів, які потрапили у боргову залежність до пана).
Наступний етап розвитку зведення юридичних норм пов'язаний із статутами Всеволода Ольговича та Ізяслава Мстиславовича (XII ст.), більшість статей яких регламентували князівське господарство, правопорядки у по-місних селах, спадщину тощо.
Економічна думка періоду розпаду Київської Русі та феодальної роздробленості відобразила сепаратизм боярських вотчин та занепад торговельних відносин.
ІІІ. Середньовічні міста в Західній Європі та їх роль у формуванні ринку та інститутів
Цей період європейської історії також пов'язаний з процесом відродження старих і появою нових європейських міст. Як уже згадувалося, на першому етапі розвитку аграрної економіки в Європі панувало господарство селянське, інертне, малорухоме. Міста, що існували ще з античних часів, або перетворилися на тогочасні села, або стали резиденціями церковних служителів — єпископів, і практично не впливали на існуючу господарську систему. У цих умовах ремесло було лише додатком до сільського господарства.
Об'єднання ремісників отримало назву цехів (від нім. цеске — спілка, складчина, яку ремісники, учасники корпорації влаштовували для забезпечення видатків на суспільні потреби)
Кожен майстер виготовляв виріб від початку до кінця. Проте статут визначав усі технічні прийоми, починаючи з точного набору інструментів, послідовності операцій, точного наслідування прийнятого зразка. Будь-які технічні новації якнайсуворіше заборонялися.


Создан 14 апр 2007



  Комментарии       
Всего 9, последний 4 года назад
--- 24 сен 2010 ответить
хуйня
--- 05 окт 2010 ответить
повна хуйря
--- 19 окт 2010 ответить
це точно
   
--- 25 окт 2010 ответить
І який баран це писав. Хіба ж з цього можна щось зрозуміти... Відстій...
--- 22 фев 2011 ответить
точно відстій.....краще вже самому придумати,чим брати щось звідси....
- 20 ноя 2011 ответить
досить точно, найголовнише, план конспект, а ви що хотили у вигляди казки, тоди назад у школу
Елена 07 апр 2012 ответить
нічого не понятно!!
Елена 07 апр 2012 ответить
ничего не понятно!!
Ivory 28 сен 2013 ответить
такой же пиздец как и на лекции
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником