Історія ек. вчень

 
 

Історія ек. вчень

Лекція 2



Тема 2. Господарські форми економіки Стародавнього Світу

Загальна характеристика господарської діяльності в умовах первісного суспільства на основні етапи її еволюції. Палеолітична та неолітична революції. Проблеми взаємодії людини та природного середовища в стародавньому суспільстві. Перший великий суспільний поділ праці та перехід від привласнюючого до відтворювального господарства. Виникнення землеробства та скотарства. Трипільська культура. Другий суспільний поділ праці та зародження ремесла. Поява металевих знарядь праці.
Громада (община) – головна господарська форма первісної доби. Розпад первіснообщинного ладу та перехід до різних економічних структур класового суспільства (рабовласництво, феодалізм). Типи стародавніх цивілізацій.
Фази еволюції та варіації розвитку рабовласництва (східне та античне рабство). Особливості розпаду первіснообщинного ладу і формування класового суспільства в країнах Стародавнього Сходу. Роль природних факторів. Особливості агрокультури. Форми власності. Галузева структура економіки, основні форми організації виробництва в аграрному секторі та ремісництві. Економічна роль держави на Стародавньому Сході. Господарсько-технічні досягнення східних та античних держав. Характерні риси “азіатського” способу виробництва.
Економічний розвиток античного світу. Передумови швидкого економічного піднесення Еллади. Передполісний період. Крах сільської общини. Економіка Стародавньої Греції в період розквіту рабовласницького ладу. Характер грецького рабовласництва. Криза полісного рабовласництва в IV ст. до н.е.
Причини економічного підйому Стародавнього Риму. Царський період в римській історії. Економічний розвиток Римської республіки в VI-V ст. до н.е. Економічні наслідки римських завоювань. Розквіт рабовласницької системи в Стародавньому Римі в ІІ-І ст. до н.е. Рабовласницька вілла та ергастерій. Генеза латифундій. Наслідки повстання під проводом Спартака. Господарський лад Ранньої Римської імперії (І ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.). Зародження протофеодальних відносин (система колонату). Криза рабовласницького режиму в ІІІ ст. н.е. Розпад Пізньої Римської імперії. Процеси феодалізації. Причини падіння Римської імперії. Причини занепаду та загибелі рабовласницького способу виробництва.

План лекції № 1.

1. Основні етапи господарської еволюції первісного суспільства та їх характеристика.
2. Проблема взаємодії людини та природного середовища в стародавньому суспільстві.
3. Розпад первіснообщинного ладу. Типи стародавніх цивілізацій.

План лекції № 2.

1. Економічний розвиток античного світу.
2. Причини занепаду та загибелі рабовласницького способу виробництва.


План семінарського заняття.

1. Загальна характеристика господарської діяльності людини за первісного суспільтва та етапи його еволюції.
2. Неолітична революція як перехід від привласнюючого до виробничого господарства та поліцентризм виникнення землеробства.
3. „Азіатський” спосіб виробництва та його особливості.
4. Економічні причини підйому Стародавньої Греції та Риму.

Реферати до теми.

1. Суть та походження праці
2. Приручення вогню та його роль у трудовій діяльності стародавніх людей.
3. Причини економічного підйому Стародавнього Риму.

Основні терміни та поняття: сімейство гомінід, рід Homo та Homo sapiens, гомінідна тріада, антропогенез (антропосоціогенез), палеоліт, палеолітична революція, мезоліт, неоліт та неолітична революція, тип господарства, привласнююче господарство, збиральництво, загінне полювання, відтворювальне господарство, суспільний поділ праці, первісно-общинний лад, родова община, сусідська община, азіатський спосіб виробництва, рабовласницький лад, античне рабство, критерій періодизації, господарсько-культурний тип.

 Література:

а) підручники та посібники:

1. Березин И. Краткая история экономического развития. Учебное пособие. – М.: Русская деловая литература, 1998. – С. 23-62.
2. Лановик Б.Д., Лазарович М.В., Чайковський В.Ф. Економічна історія: Курс лекцій / За ред. Б.Д.Лановика. – 2-е вид., перероб. – К.: Вікар, 2000. – С. 23-34.
3. Лойберг М.Я. История экономики: Учебное пособие. – М.: Инфра-М, 1997. – С. 5-24.
4. История мировой экономики: Учебник для вузов / Под ред. Г.Б.Поляка, А.Н.Марковой. – М.: ЮНИТИ, 1999. – С.36-138.
5. Экономическая история зарубежных стран: Курс лекций: 2-е изд., доп. и перераб. / Под ред. проф. В.И. Голубовича. – Мн.: НКФ «Экоперспектива», 1998. – С. 21-48.
6. Экономическая история капиталистических стран: Курс лекций. / Под ред. Ю.К.Авдакова, Ф.Я.Полянского. – М.: Изд-во соц.-экономической литературы, 1962. – С.47-107.
7. Економічна історія: Лекції / Н.О.Тимочко, О.А.Пучко, Л.М.Рудомьоткіна та ін. – К: КНЕУ, 2000. – С.12-19.
8. Економічна історія: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Н.О.Тимочко, О.А.Пучко, Л.М.Рудомьоткіна та ін. – К.: КНЕУ, 2001. – С.18-21.
9. Юхименко П.І., Леоненко П.М., Ільєнко А.А. Економічна історія: Навч. посіб. – Біла Церква, 2002. – С.10-40.

б) додаткова література:
1. Алексеев В.П. Становление человечества. – М.: Мысль, - 462 с., ил.
2. Андреев И.Л. Происхождение человека и общества. – М.: Мысль, 1982. – 304 с., схем.
3. Васильев Л.С. Что такое «азиатский» способ производства // Народы Азии и Африки. – 1988. - № 3. – С.65-75.
4. Зибер Н.И. Очерки первобытной экономической культуры // Избранные экономические произведения. – М.: Наука, 1959. – Т. 2.
5. История древнего мира. Ч.ІІ. Греция и Рим. Учебное пособие / Под ред. А.Г.Бокщанина. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Просвещение, 1981. – 431 с., ил.
6. Кузищин В.И. Античное классическое рабство как экономическая система. – М.: Изд-во МГУ, 1990.
7. Кузищин В.И. Римское рабовладельческое поместье ІІ в. до н.э. – М: Изд-во МГУ, 1973.
8. Кулишер И. Очерк экономической истории Древней Греции. – Л.: Сеятель, 1925.
9. Першіц А.І., Монгайт О.Л., Алексєєв В.П. Історія первісного суспільства. – К.: Вища школа, 1980.
10. Поршнев Б.Ф. О начале человеческой истории. – М., 1974.
11. Редер Д.Г., Черкасова Е.А. История древнего мира. Ч.І. Первобытное общество Древний Восток. Учебное пособие для / Под ред. Ю.С.Крушкол. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Просвещение, 1979. – 288 с., ил.
12. Рони-Старший Ж. Борьба за огонь. Доисторический роман. – Молотов, 1956. – С.5-6, 34-35.
13. Румянцев А.М. Возникновение и развитие первобытного способа производства. Присваивающее хозяйство (Политико-экономические очерки). – М., 1981.
14. Штаерман Е.М. Древний Рим: проблемы экономического развития. – М.: Наука, 1978.
15. Енгельс Ф. Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину. – Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 20.
16. Енгельс Ф. Походження сім’ї, приватної власності і держави. - Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 21.

Кожне нове покоління людства, віддаляючись все далі від свого ‘початку’, буде все пристальніше вдивлятися у своє минуле, настійливіше звертатися до дослідження витоків, до істинно вічної, ключової, світоглядної проблеми власного походження, бо не здатний передбачити майбутнє той, хто не зрозумів минулого

(А. де Сен-Сімон).


1. Основні етапи господарської еволюції первісного суспільства та їх характеристика.
Всі народи світу пройшли через первісний лад. Згідно матеріалів, що слугували для виготовлення знарядь праці, то можна виділити три великі періоди (віки) : 1) кам’яний, 2) бронзовий, 3) залізний. У свою чергу камяний вік, на який і припадає майже весь попередній час людства, має свою влдасну складну структуру:
1) Давньокамяний вік (палеоліт) – від 2,5 млн. років до 12 тис. р. до н.е.
а) ранній палеоліт – 2,5 млн. р. – 100 тис. р. тому;
б) середній палеоліт – 100 тис. р. тому – 40 тис. р. тому;
в) пізній палеоліт – 40 тис. р. тому – 12 тис. р. до н.е.;
2) Середньокам’яний вік (мезоліт) – 12 – 8 тис. до н.е.;


3) Новокам’яний вік (неоліт) – 8 – 3 тис. до н.е.
Якщо в основу періодизації покласти такиий критерій, як тип господарства, то можна виділити панування : 1) привласнюючого господарства, та 2) господарства, що виробляє, тобто відтворювального (виробничого) господарства. Перехід від одного до іншого відбувся під час неолітичної революції.
За панування привласнюючого господарства людина користувалася тим, що їй давала природа, не виробляючи нічого, окрім знарядь праці, необхідних для збирання, рибальства та полювання на дрібних тварин. Можна вважати, що стародавні люди змушені були постійно поповнювати досить бідний рослинний раціон ловлею комах, дрібних земноводних, пташенят, риб тощо. Все це, а також діставання плодів, що росли високо, сприяло генезі прямоходіння, вимагало перенесення центра ваги тіла на задні кінцівки, опорна роль яких тим самим закріплювалась і вдосконалювалась.
Певні зміни в межах цього типу господарства відбулися за палеолітичної революції, яка відбулася близько 35 тис. років тому. Відбувається перехід людей до загінного полювання, полювання на великих тварин – мамонтів, биків, коней. У зв”зку з цим здійснюється перехід від первісного стада до пратонатовпу – невеликого людського стада у стані крайнього психологічного збудження, першої форми соціальної спільності. Праця все більше стає визначальним компонентом життєдіяльності гомінідів, найважливішим стержнем їхнього способу життя. Разом з працею зароджувалась і її найнеобхідніша передумова – кооперація – як безпосереднє втілення соціального характера суспільного виробництва. Полювання, особливо на хижих тварин, сприяло зародженню кооперації, так як спільними зусиллями можна було подолати і дуже великих тварин, наприклад, мамонтів. Крім цього, полювання сприяло розвитку зброї і знарядь для обробки здобичі, збагаченню раціону харчування м’ясом, прискорювало еволюцію мозку, вдосконалювало нервову систему, органи чуття, навички орієнтування, формувало кмітливість. Позбавлений кликів, кигтів, панцира, швидких ніг, особливої здатності зливатися з місцевістю, наш викопний предок міг протистояти хижаку і успішно полювати на копитних і хоботних тварин лише за допомогою знарядь (природніх, підправлених, штучних), вогню та поєднання зусиль із собі подібними.
Загінне полювання – одна з перших (після спільної оборони від хижаків) форм спільної праці, яка не вимагає штучних знарядь праці. Але і вона означала величезне зростання ефективності трудової діяльності. В Солютре, біля скелі, дуже зручної для загінного полювання, знайдено залишки 50-100 тисяч диких коней.
Наслідком виникнення загінного полювання стали перші регіональні екологічні кризи антропогенного походження, найяскравішим прикладом яких стало знищення людьми, що формувалися, травоядних гігантів дольодовикового періоду – мамонтів. Першими „знаряддями” параці (поряд з кам’яними, дерев’яними та кістяними) були селекція рослин і доместикація (приручення) тварин. З часом виробнича діяльність людей стає порівнювана за своїми результатами і наслідками з геохімічними та геологічними процесами, досягаючи планетарних, а в перспективі, можливо, і позаземних масштабів, тобто перетворюється у фактор космічного порядку.
На всій території первісної ойкумени аж до періоду неолітичної революції повільно розвивався один господарсько-культурний тип, або, точніше, група споріднених типів:
1) арктичні мисливці;
2) тундрові і тайгові мисливці;
3) гірські мисливці;
4) степові мисливці;
5) мисливці степів, саванн і лісів;
6) мисливці степів і нагірь;
7) мисливці і збирачі пустель;
8) мисливці і збирачі тропічних і субтропічних лісів і вологих саванн.

Неандерталець із Ла-Шапель-о-Сен (фас та профіль). Реконструкція М. М.
Герасимова. 1948.

Палеолітична революція відбувалася впродовж 20 тисяч років, і характерними для неї є наступні зміни в господарській діяльності людей:
• освоєно вогонь, що було надзвичайно важливо;
• освоєно плетіння;
• винайдено і почали виготовляти спис, лук і стріли, бумеранг, кам’яну сокиру.
• Виникли рід і сім’я, власність і обмін, міфологія і культ.
• З появою гончарного мистецтва завершується палеолітична революція, завершується стадія дикунства.
Всі господарські здобутки палеолітичної революції пов’язані з кроманьйонцем, або, по суті, з людиною розумною (Homo sapiens), яка з’являється близько 40 тис. років тому.
Стосовно причин палеолітичної революції, то можна виділити дві версії, між представниками яких ведуться суперечки: космічна версія (змінилася жорсткість космічного випромінювання), та кліматична версія (глобальне похолодання стимулювало господарску активність).

2.3. Виготовлення знарядь праці
Еволюція вищих антропоїдів у напрямку людини сучасного фізичного типу відбулася за допомогою праці. Саме праця є перша і головна умова життя людини. В процесі впливу на зовнішню природу людина використовує природні і штучні знаряддя праці. В далекому минулому існували перші твариноподібні, інстинктивні форми праці. Джерела праці корінилися не в будь-якій тваринній життєдіяльності, а в тій, що була притаманна лише викопним приматам. Її основою поступово ставало адаптування до середовища шляхом пристосування через вплив на середовище, відмінного від впливу простої присутності. Предки гомінідів стали на шлях спочатку епізодичного, а потім систематичного використання окремих предметів природи в якості необхідного доповнення до природних органів своєї життєдіяльності, засобів нападу на оточуючих тварин, захисту від них, а також обробітку здобичі.
При цьому деякі предмети природи, коло перелік яких постійно розширявся, далекі предки людини виривали з початкового, чисто природного стану і все частіше використовували в якості примітивних засобів праці. Результати археологічних розкопок, проведених Р.Дартом та сім’єю Лікі в Південній та Східній Африці виявили зачатки предметно-знаряддєвої діяльності у австралопітеків. Перехід від предметної діяльності вищих антропоїдів до праці починається з виготовлення знарядь праці. Але прослідкувати виникнення „найпершого” штучного знаряддя так же неможливо, як і появу „найпершої” людини. Непевним критерієм оцінки кам’яного знаряддя як штучного може бути наявність гострих зколів (під впливом природних сил їх виникнення малоймовірно) і повторювальність форм. Сучасна наука дозволяє з дочтатньою мірою достовірності говорити про „родовід” лише кам’яних знарядь праці.

Аналіз стадій формування „кам’яної індустрії” показує ріст числа різноманітних трудових актів і операцій. Так, якщо давні знаряддя з гальки оброблені відносно малим числом ударів (від 3 до 10), то шельські рубила несуть на собі сліди 8-30 ударів, а ашельські – до 100. При виготовленні перших кремнієвих ножів (мустьєрська культура) виробничий ланцюг включав понад 200 актів, згрупованих в 10-11 операцій.
2.4.Вогонь як важлива матеріальна передумова формування праці.
При спробах мисленної реконструкції витоків людської історії знаряддя праці, як правило, асоціюються з речовими, перш за все кам’яними засобами механічної дії на предмет праці. Але при цьому залишається в тіні вогонь – велика і в принципі недоступна тваринам сила природи. Вогонь, будучи практично невичерпним, і таким, що знаходиться поза тілом людини джерелом енергії, не тільки допоміг „перехідним істотам” вижити в біологічній боротьбі за існування, а й висвітив їм невідомі раніше шляхи прогресивної еволюції.
Використання вогню первісним людьми не завжди на жаль розглядається при вивченні їхньої господарської діяльності, хоча його значеня переоцінити важко. Можна виділити три етапи освоєння вогню:
1) епізодичне використання природнього вогню (незалежно від джерела),
2) підтримання вогню, що виник природнім чином,
3) розробка способів штучного отримання вогню шляхом тертя, висікання кремнієм тощо.
Сформована під впливом прямоходіння система зору допомагала предкам людини знаходити природнє джерело вогню (вулкани, пожежі та ін.). Тільки істоти, що мали вільні передні кінцівки і жили стадами, могли почати використання, а потім і добування вогню, бо одинакам навряд чи було під силу довго зберігати його. Використовувати вогонь можна було лише завдяки постійним колективним зусиллям. За вогнем, як за пійманим звірем, необхідно було весь час слідкувати і доглядати. Крім того, вогонь – джерело не тільки сили, а й підвищеної небезпеки, він вимагає певної обережності і піклування про паливо. Поряд з розвитком предметно-знаряддєвої діяльності і мови як засобу спілкування вогонь став основою зародження суспільного виробництва.

Використання і підтримування вогню, безумовно, входило в сферу праці, входило в коло господарських дій і обов’язків давніх гомінід.Перш за все вогонь став для первісної людини джерелом штучно регульовоного „виробництва” тепла і світла, і тим самим важливою матеріальноюпередумовоюпраці, що формувалася. Підвищилась продуктивність і тривалість праці, вона могла здійснюватися в комфортніших умовах. Одним словом, вогнище продовжило час життя, праці і дозвілля, розширило кругозір, збільшило час спілкування представників не тільки одного, а й різних поколінь. Вигнавши за допомогою вогню хижаків, люди заселили печери. Вогнище стало місцем спільного проведення часу за межами світлового дня і в холодну пору року, джерелом зародженн соціальності.
Якщо для австралопітеків характерне епізодичне використання вогню, то перші докази його постійного використання є для кінця стадії пітекантропів і знайдені на стійбищах китайських пітекантропів під Пекіном. Але для неандертальців вогонь, безперечно, став постійним супутником життя. Це мало два важливих наслідки в різних сферах життя неандертальців. Перший – пов’язаний з безпосередньою роллю вогню як ефективної зброї якихось смоляних факелів або просто сучків, що горіли в загінному полюванні на копитних та полюванні на великих хижаків. Безперечно, вогонь різко підвищив ефективність полювання. Другий наслідок повсякденного використання вогню, його опосередкована роль – при вживанні спочатку, напевне, смаженої, а потім і вареної їжі. За сучасними розрахунками, предок людини, що не вмів користуватися вогнем, отримував щоденно менше 2000 кілокалорій (в основному з їжі, наполовину рослинної, наполовину тваринної). Вогонь одразу збільшив добове споживання енергії до 5000 кілокалорій, з яких на їжу припадало 3000, а на комфортне тепло – 2000.
Вогонь був універсальним „знаряддям” приготування їжі, що сприяло переходу викопних предків від рослинної їжі до вживання м’яса, полегшувало його засвоєння, зменьшувало (завдяки термічній обробці) його кількість, необхідну для вгамування голоду. Приготування їжі, що являло собою по суті початкові етапи її підготовки до вживання (процес, пов’язаний з задоволенням природніх потреб індивіда), з тих пір почало здійснюватися за допомогою вогню. Тваринний білок, таким чином, починаючи з кінця стадії архантропів попадав в організм у найбільш придатному для засвоєння вигляді, що було важливо для еволюційного морфологічного прогресу за допомогою підвищення активності обміну речовин і створення сприятливих умов для росту і розвитку дитячого покоління в колективах пізніх пітекантропів і особливо неандертальців. У міру розширення сфери цілеспрямованого використання вогню відкривалися все нові можливості забезпечення за його допомогою біологічного виживання предків людини.
Ще однією функцією вогню є те, що він відіграв величезну роль у процесі антропосоціогенезу як енергетичне знаряддя праці, яке на відміну від переважно механічного впливу предметів природи (каменя, дерева і т.п.) іншим (тепловим, хімічним) способом змінювало властивості інших природніх об’єктів, суттєво розширюючи тим самим діапазон їх ефективного використання. Вогонь володів усіма основними ознаками знаряддя праці, поміщеного між індивідом і предметами природи, слугував спільно використовуваним засобом цілеспрямованого впливу на них. Він значно урізноманітнив форми праці. Так, використання вогню створило передумови для виділення „ домашньої праці”, виникнення принципово нових видів мисливства, виготовлення знарядь праці з інших матеріалів і т.п. і разом з тим викликало необхідність догляду за вогнищем, з’ясування технології його розведення, використання для виробництва знарядь, їжі,́́́ cтворення комфорту. Вогонь не тільки розширив коло абіологічних дій людини, але і значною мірою відіграв, аналогічно рубилу і різцю, роль „знаряддя знарядь”, бо у вогні розм’якшувався ріг, плавилась смола, загострювалось і затвердівало мокре дерево. І навіть камінь шляхом різкої зміни температури руйнувався за допомогою ціленаправленої дії вогнем.
Добування вогню тертям можна розглядати як початок культури і свободи, як межу, яка відділяє людство від тваринного царства, як джерело продуктивних сил, більш значиміше, ніж пізніше парова машина. Адже добування вогню тертям вперше забезпечило людині панування над певною силою природи і тим остаточно відокремило людину від тваринного царства.
Технологія добування вогню шляхом тертя в принципі подібна технології виготовлення знарядь за допомогою інших знарядь, що попередньо заготовлені і старанно оберігаються. Обробка каменя камнем чи дерева деревом на сухій підстилці, при якій з’являються іскри, навела на думку про можливість отримання вогню. Вогонь дав початок осілості та обширним міграціям, освоєнню нових просторів і природних зон. Завдяки використанню вогню зазнав глибоких змін спосіб життя предків людини, посилився його колективний характер, прискорилося формування язика та мови, виросли темпи розвитку соціальності. Вогонь дав можливість старим людям доживати віку в якості „хранителів вогню”, суттєво подовжив час прямого контакту поколінь, що змінювали одне одного, що відігравало важливу роль у безпосередній передачі досвіду, акумульованого в звичаях і традиціях, що складалися.

Таким чином, роль вогню в господарській діяльності первісних людей можна звести до наступного :
 вогонь як джерело тепла і світла, і тим самим – як важлива матеріальна передумова праці, що формувалася;
 вонь допомагав безпосередньо як ефективна зброя при захисті від хижих тварин та при загінному полюванні;
 опосередкована роль вогню при суттєвій зміні характеру харчування і травлення;
 вогонь як енергетичне знаряддя праці.

2.5. Неолітична революція.
В основі переходу до виробничого (відтворювального) господарства лежить цілий ряд факторів: економічні, екологічні, соціальні, духовні, найважливішими з яких були такі:
1) виснаження запасів дичини і корисних рослин, що викликало нагальну потребу в поповненні втрат;
2) зростання населення („демографічний стрес”), хоча виробництво їжі могло бути причиною і наслідком демографічного зсуву;
3) досить високий технічний рівень знарядь праці, зачатки знань;
4) наявність сприятливих природних умов, розвиток землеробства і тваринництва. Людина вирощувала рослини, такі як пшениця, ячмінь, горох, чечевиця гірка, віка, маіс (кукурудза), фінікова пальма, бананове і хлібне дерево та ін., домашніх тварин – вівцю, козу, корову, свиню, собаку, коня.
Де ж вперше відбувся перехід до відтворювального господарства? Дехто шукав одне-єдине джерело виникнення землеробства. Загальновизнаною концепцією є поліцентризм „неолітичної революції”. Джерелами виникнення землеробства є:
- Північно-Західний Таіланд – 10-6 тис. р. до н.е.;
- Передня Азія та Східне Середземноморря – 8-6 тис. р. до н.е.;
- Індокитай – 7-6 тис. р. до н.е.;
- Іран та Середня Азія – 6-5 тис. р. до н.е.;
- долина Нілу – 5-4 тис. р. до н.е.;
- Індія – 5-3 тис. р. до н.е.;
- Індонезія, Китай, Центральна Америка, Перу – 4-1 тис. р. до н.е.

Перехід до землеробства і скотарства – дуже тривалий процес: 1) якщо перші свідчення відтворювального господарства на південному сході Європи відносяться на межу YII-YI тис. до н.е., то 2) на Півночі Європи – до середини IY тис. до н.е. Тобто, знадобилося майже три тисячоліття, щоб віідтворювальне господарство перетнуло Європу з півдня на північ. Швидкість просування землеробських племен для Європи – близько 5,5 км. на рік, або 100-150 км. за життя одного покоління.
Перехід до нового типу господарства вирішив проблему харчування. „Неолітична революція” не відмінила полювання і збирання, які довго залишалися головними постачальниками їжі. З розвитком землеробства виникла досить відчутна гарантована прибавка до звичайного раціону. Вона й визначила економічну вигоду спочатку землеробства, тим більше, що його продукцію неважко зберігати тривалий час.
У людей з’явилися небачені ресурси часу, в історичній перспективі він відкривав можливості для утворення приватної власності і виникнення держави. Причому кочове скотарство як різновид виробничого господарства не дозволяло суспільству піднятися вище ранньокласових відносин, тільки землеробство або комплексне землеробсько-скотарське господарство допомогло людині нерейти межу класоутворення.
Розвиток землеробства і скотарства створював передумови для зародження ремесла (людина мала потребу в одязі, житлі, знаряддях праці тощо).


Создан 14 апр 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником